Я запросила свекруху жити з нами, але потім усвідомила свою помилку
У фольклорі образ свекрухи зазвичай малюється жахливим, особливо для невістки, але у мене з моєю свекрухою ніколи проблем не виникало. Вона жила за 2 тисячі кілометрів від нас, і ми бачилися максимум раз на рік. Коли її третій чоловік помер, я запропонувала їй пожити в нашому домі. Благо місце в 2-поверховому будинку вистачало.
Спочатку все було просто ідеально, але потім я почала помічати не зовсім приємні речі. Наприклад, моєму чоловікові різко перестало подобатися, як я готую. Він почав висувати претензії, що я занадто багато часу витрачаю на прибирання, а результат все одно поганий.
За 20 років шлюбу він ні разу не підвищив на мене голос, а тут у нас почалися натуральні скандали з биттям посуду, погрозами розлучення і іншими «принадами». Я шукала причину в собі, але потім стала мимовільним слухачем розмови чоловіка і його матері.
Виявилося, що весь час, що вона тут жила, вона постійно капала чоловікові на мізки. Прямо вона мене не звинувачувала, але натяками виставляла в невигідному світлі.
Через 2 місяці свекруха взяла кермо влади в свої руки. Всі рішення, включно зі списком продуктів на тиждень, проходили узгодження з нею. Я ж перетворилася на служницю, яка до того ж всім не подобалася.
Я думала, що для збереження нормальних відносин з чоловіком потрібно їй підігравати, але я помилилася. Свекруха так налаштувала мого чоловіка, що він запропонував деякий час пожити окремо.
З тих пір пройшло 2 роки. Тепер я в розлучена і живу одна в маленькій квартирі. Не повторюйте моїх помилок, батьків потрібно любити на відстані!