Дyжe жалію, щo пoдapyвaлa свoємy cинoвi нa вeciлля квapтиpy. Як же я жалію, що не послухала чоловіка…
У мeнe бyв дyжe турботливий чоловік. Ми з ним пpoжили двaдцять пpeкpacних років, поки вiн пішов з цього світу. Виpocтили cинa. Чоловiк щe кілька років тому наполіг, щоб ми купили другу квартиру.
Він тоді сказав: «Ця квартира для тебе, кохана моя Людочка. Будеш здавати, до пенсії зайві гроші не завадять, а буде важко, просто продаш. Я не знаю, чи зможу про тебе завжди піклуватися, а ця квартира тебе виручить, а син нехай про своє житло сам подбає ».
Ми з сином Артемом жили в нашій з чоловіком квартирі, місця нам удвох цілком вистачало. Артем зібрався одружуватися. Зі мною жити і мови не йшло, я знаю свій важкий характер, тому сказала, щоб і не думав про це, якщо хоче мирних відносин. Шукайте собі житло відразу.
Артем потихеньку почав натякати на мою другу квартиру, щоб я з ним поділилася, коли він ще на свою назбирає, а по зйомних квартирах сім’ю незручно тягати. І так він мене потроху став умовляти, щоб їм на весілля такий подарунок зробила.
Я і чоловіка послухатися хотіла і сина шкода. Переважило материнське серце. Подумала, що проживу як-небудь, а їм щоб в чужому кутку сімейне життя не починати, та й щоб невістка не ображалася і сина любила. Переписала я квартиру на сина, щоб він уже себе повноправним господарем відчував.
Живу, тихо радію за сина, онуків чекаю. А через пару місяців Артем на новій машині приїжджає. Питаю:
– Звідки синок такі гроші взяв, в кредит заліз?
– Ні мам, твій подарунок продали.
– Що, квартиру продали? Як же синку, а де жити будете?
– Ми молоді, ще заробимо, а машину зараз хочеться, а на решту грошей завтра на море за кордон відлітаємо, дружина все життя про це мріяла.
Я так і присіла, що ж я чоловіка не послухала, адже він так про мене переживав, а я цілу квартиру на примхи молоді віддала.
Не довго машина Артема протрималася, потрапив в аварію, добре хоч сам легко відбувся і нікого не збив. А невістка трохи більше року з Артемом пожила і на розлучення подала. Залишився мій син ні з чим. Проситься до мене в квартиру пожити. А в мені ще образа на нього тримається, ось і думаю пускати чи ні.