Зустріла знайому, їй теж вже 62, і у неї немає дітей. Як їй живеться і чи шкодує про те, що не народила
Нещодавно пощастило відшукати в соціальних мережах стару знайому, з якою ми разом вчилися в інституті. Після закінчення навчання, ми ще деякий час підтримували відносини, але потім зв’язок перервався. З тих пір пройшло 20 років, а може і більше.
Вона була рада, що я її знайшла, передзвонила, і ми довго розмовляли по телефону.
Наше спілкування припинилося через її переїзд в інше місто. Звісно, перший час ми підтримували зв’язок, але потім життя взяло своє. Ну, Ви розумієте. Відстань, в більшості випадків, роз’єднує людей.
Але сьогодні ми поговоримо зовсім про інше.
Так ось, моя приятелька, ще, будучи молодою, говорила про те, що не збирається народжувати дітей. Заміж вона вийшла досить пізно, насолоджуючись свободою. Мені відомо, що вона виросла в багатодітній родині, яка особливими статками не відрізнялася. Цей факт зіграв не останню роль в її вирішенні відмовитися від материнства.
У їхній родині виховувалося семеро дітей. Моя приятелька була шостою дитиною, найстаршим був брат. Мама постійно залишала на дівчинку молодших дітей. Звичайно, їй не особливо подобалося доглядати за молодшими, тому вона при першій же можливості поїхала з рідного дому.
Під час навчання в інституті, вона жила в гуртожитку, після – влаштувалася працювати на завод, який виділив їй квартиру.
Дітей вона так і завела, просто не хотіла.
Перший шлюб протримався недовго. Наскільки мені відомо, розпалася сім’я не через відсутність дітей. Другий шлюб був зваженим рішенням обох людей. Вони заздалегідь домовилися, що дітей у них не буде. З другим чоловіком вони живуть разом і сьогодні.
Разом вони створили спільний бізнес, заробили на власний будинок з усіма умовами. Одним словом, живуть в достатку.
Я їй прямо задала цікаве для мене питання, що стосується дітей. Мені було цікаво, як їм живеться без спадкоємців. Багато жінок в нашому віці панькаються з онуками, допомагають дітям до останнього.
Приятелька відповіла, що ні разу не пошкодувала про те, що не народила дитину. А на схилі років, тим більше. Справ завжди було багато. Спочатку вибиралися з бідності, потім піднімали бізнес, потім будували будинок. З дітьми їх сім’ї, не вдалося б досягти таких висот, так як вони забирають багато часу і сил.
Сьогодні моя приятелька живе собі на втіху. За своє життя вона встигла відвідати багато країн, і ще в планах є куди з’їздити. Обидвоє люблять рибалити, збирати гриби. Загалом, вдома ніколи не сидять. Дуже енергійна і оптимістична пара, та й виглядають відмінно.
А коли я жартома запитала про склянку води в старості, вона мені сказала, що поставить біля ліжка кулер або найме доглядальницю. У них така можливість є, як Ви розумієте.
Ще запитала знайому, чи не хочуть вони онуків? Відповідь була вичерпною. Їм вистачає наявних собак і кішок. Також багато часу забирає город. А ще, у неї є племінники, які часто приїжджають в гості зі своїми дітьми. Тому, їм, ніколи нудьгувати.
Зробивши висновок з усього почутого, я переконалася, що моя знайома дійсно не шкодує про своє рішення бути бездітною. Вона живе яскравим і цікавим життям.
Я з розумінням, ставлюся до її вирішення. Я ніколи не поділяла думку людей, які говорили, що головне призначення жінки, це народити дитину, або, коли змушували жінок народжувати, так як в цьому все її щастя. Є багато жінок, які зовсім не хочуть ставати мамами, і які не бачать в дітях сенс життя. Не всі в цьому світі хочуть залишити після себе потомство.
Якщо жінка усвідомлено вирішила побудувати своє життя без дітей, то це зовсім не означає, що вона не зможе стати щасливою.
І не вірте тим, хто каже, що старість без дітей і онуків нудна і самотня. Однакових людей немає. Є люди, які комфортніше себе почувають на самоті і їм для щастя не потрібне постійне спілкування з людьми. А ще, в світі є багато занять і розваг, якими можна зайняти себе на старості років.
Особисто я, знаю деяких бабусь, які і дня вдома не просиділи. Вони постійно шукають собі якесь заняття. Від повної самотності може врятувати будинок престарілих. Серед них багато пристойних закладів. А ще вони допомагають не стати тягарем своїм дітям, якщо вони є, звичайно.
Я щиро рада за свою знайому, що вона прожила гідне життя і ніколи не шкодувала про своє рішення.
Ми з нею домовилися разом з’їздити відпочити на морі, коли ситуація в світі трохи покращитися. Сподіваюся, нам вдасться з нею побачитися незабаром.