«Нехай мати сама вирішує свої проблеми раз не включила тебе в заповіт!» – сказала дружина
Анастасія Павлівна багато років пропрацювала на коксохімічному заводі. У той час в місті іншої роботи не було, де добре платять. А їй треба було ростити сина одній. Чоловіка не стало рано, тому їй довелося прийняти всі тяготи заробітку на себе. Вона дуже сильно намагалася для свого сина, щоб дати йому тільки найкраще.
Коли Микита закінчив школу, Анастасії Павлівні вдалося його відправити вчитися в престижний університет, який перебував у великому місті.
На своєму курсі Микита був найкращим студентом. Його помітили і запросили працювати до столиці. Там у нього почалися відносини з дівчиною, на якій він незабаром одружився. Коли приїжджали провідати маму, невістка знущалася над провінційним містечком і місцевими жителями. Іноді Анастасії Павлівні хотілося їй поправити корону лопатою.
Така поведінка невістки дуже дивувала жінку. Адже вона була з невеликого села, а намагалася вести себе як спадкова аристократка.
Якось раз Анастасія Павлівна сильно захворіла, її поклали в лікарню і за нею потрібен був догляд. Саме тоді сина відправили у відрядження за кордон і у нього не виходило вирватися до мами. Тоді вона попросила дочку сусідки Машу, подоглядати за нею за окрему плату. Дівчина навідріз відмовилася від грошей і все зробила безкоштовно, тільки брала гроші на продукти.
Довгий час Анастасія Павлівна не могла ходити і Маша весь цей час їй допомагала. За це жінка заповіла їй квартиру. Звісно, вона не хотіла цим образити сина. Микита був забезпеченим і у нього все було в достатку. Маленька квартира в маленькому містечку йому б нічого не дала.
Одного разу Маші необхідно було відлучитися на декілька днів. Анастасія Павлівна попросила допомогти сина. Під час розмови вона розповіла Микиті, що вирішила залишити квартиру Маші. На хвилину запала тиша, а після почувся голос невістки, яка очевидно все чула:
– Раз вона квартиру вирішила залишити цій дівиці, то та нехай і вирішує її проблеми.
– Рота закрий. – тихо сказав Микита.
Анастасія Павлівна навіть перестала дихати в очікуванні.
– Мамочко, я не можу тобі нічого обіцяти. Якщо вийде, то обов’язково приїду. У мене є від компанії замовлення, яке потрібно терміново виконати.
Анастасія Павлівна сподівалася до останнього, що «термінові справи» скасують і син приїде до неї, але цього не сталося. Мабуть заповіт виявився важливішим матері.