Дочка здала маму в будинок для людей похилого віку. Потім вона дізналася, що брат купив матері будинок

Меркантильність у відносинах з рідними, особливо – з батьками, часто виглядає бридко. Про це говорять навколо всі. Тільки не всі це можуть відчувати – душі деяких людей покриті товстою кіркою. А ось приклад такого ставлення між дорослими дітьми та їх матір’ю.

Одна молода жінка купила квартиру. Після  цього жінка виявилася в боргах.

Щоб полегшити своє фінансове становище, вона запропонувала своїй матері продати її старе житло і переїхати до неї. Малюючи райдужне майбутнє старенькій, дочка не скупилася на яскраві фарби. І мати повірила своїй кровинці, абсолютно не побоюючись за своє майбутнє.

Адже і справді, бабуся вже була не зовсім здорова. Жити поруч з донькою, спілкуватися з онуками, радіти кожному дню, а не нудьгувати на самоті – чи не про це мріє старенька самотня людина?

І спочатку все, дійсно, було прекрасно. Однак ідилія тривала недовго. Болячки матері, її бажання “сунути свій ніс” в усі сімейні справи, спроби вчити і наставляти вже дорослу доньку стали набридати.

Але повернути все на колишній рівень не було можливості: будинок був проданий, а гроші витрачені. Але і терпіти поруч із собою обридлу літню жінку дочки було не під силу.

Подумавши трохи, вона вирішила кардинально: здати матір в будинок для людей похилого віку. Вона і виправдання собі придумала: там за старенькою буде професійний догляд, навколо неї будуть подруги і друзі одного з нею віку. Так що нудьгувати їй не доведеться. А то ж вдома по півдня вона сидить зовсім одна!

Сказано зроблено. Відправила розумна дочка власну матір в “казенний дім”, здала з рук на руки чужим людям. І стало в її житлі спокійно, життя потекло по старому руслу, нібито нічого страшного і не сталося.

На щастя, у літньої жінки був ще один син. Але жив він у іншому місті, тому не був в курсі того, що відбувається.

Приїхавши якось відвідати матір, син не знайшов її в рідному гнізді. Зате сусіди розповіли про все, що сталося в його відсутність.

Приїхав молодий чоловік за місцем нового проживання матері. Бачить – сидить бабуся на лавці в парку, плечі опущені, голова опущена. Але ж зовсім недавно вона була повної сил, і раділа, і сміялася заливисто!

– Мама, мамочка! – кинувся син до матері. – Рідненька! Хіба такої старості ти заслужила?

Поплакали вони, обнявшись. І син, порадившись з дружиною, вирішили виправити ситуацію.

Трохи довелося стиснути свої витрати синові, але ось і виповнилося його мрія: купили вони матері будинок. Та не такий, як був раніше, а ще кращий. І сад там був більший, і в будинку опалення центральне, каналізація.

– Мамочко, тепер це твій новий будинок – живи і радій! – приблизно з такими словами увійшли вони втрьох в тільки що куплене житло. І невістка абсолютно підтримувала чоловіка, тому що свекруха, за її словами – друга мати.

Закінчилася б історія на цьому, якби не одне “але”.

У день видачі пенсії дочка мала звичку відвідувати стару матір. Ні, вона не випрошувала у неї нічого, а просто зі сльозами розповідала, як важко їй живеться в матеріальному плані. І мати сама – так-так, сама! – віддавала їй всю пенсію до копієчки.

І ось в один з таких днів з’явилася дочка за черговою “виплатою”. А мами-то в будинку для людей похилого віку та немає! Її, виявляється, перевезли в новий будинок.

Втративши сором дочка поспішила за новою адресою і була невимовно здивована новими хоромами, в яких проживає тепер старенька. Кинулася недолуга дочка до матері, ридати стала, руки заламувати: “У нас все так погано, грошей зовсім немає!!”

Може бути, материнське серце знову здригнулося б і бабуся піддалося б на провокацію. Тільки в маленькій кімнаті так раз відпочивав син – брат тієї невдячної дочки, яка вже не раз обдурила власну матір.

– Знаєш, що, сестричко, – сказав він. – Ти розумна, а я розумніший. Важко тобі жити – переїжджай сюди, в село. Тут робочі руки ой як потрібні: доярки, свинарки в пошані. І дітей можна в дитячий будинок здати – там друзі за віком, професійний догляд і нагляд. Але тільки сюди дорогу забудь. Будинок цей мій, а не мами. Почую, що ти знову тут була – мало тобі не здасться.

І пішла невдячна дочка з опущеною головою. Та ще й сусіди, які стояли біля своїх будинків, слідом їй плювали.