Побувала в гостях у сусідки і зрозуміла, чому чоловік хоче від неї йти
Є у мене сусідка по поверху. Вона заміжня, трохи молодший за мене. Поки в її родині дітей немає, зате є є маленька собака.
Сиділи якось з чоловіком, дивилися фільм. Тут у двері подзвонили. Чоловік пішов подивитися, хто там, і мене відразу покликав: виявилося, це сусідка. Для мене такий візит був дивним, оскільки ми найчастіше спілкувалися під час випадкових зустрічей на сходовій клітці або на вулиці. Але вийшла до неї. Відразу побачила, що вона якась дуже пригнічена. Мабуть, щось сталося.
Запитала, в чому справа, чому вона сумна. А вона покликала мене випити чаю, якщо я не зайнята, їй самотньо і хочеться поговорити з ким-небудь.
Чоловік, звичайно, поскаржився, що фільм обірвали на самому цікавому моменті, але обіцяв мене дочекатися і відпустив.
Отже, я зайшла в сусідський будинок. Там була тільки їх собака, а глава сімейства кудись зник. Дивно, але я відчула неприємний запах. Може, пес не дочекався прогулянки, а може щось протухло – не знаю. Але говорити сусідці я нічого не стала з ввічливості.
Вона провела мене в вітальню і запропонувала почекати, поки вона приготує чай. Включила телевізор і залишила на моє піклування Бусю – собаку.
Я сіла на дивані зручніше і озирнулася. Чесно сказати, обстановка мене вразила в самому неприємному сенсі. Килим весь в собачій шерсті і крихтах, навколо валяються порожні пакети від цукерок і печива, посеред кімнати валялася попільничка з бичками (звідси і характерний запах). При цьому сусіди недавно робили ремонт, тому для мене такий «срач» був дивним.
Тут приятелька покликала мене на кухню. Чай я пити вже не особливо хотіла, тим більше, що поки дійшла до потрібної кімнати, в щось вляпалася і набрала сміття на шкарпетки. Постаралася проігнорувати цей факт.
До речі, на кухні мене зустрів брудний посуд і собачий корм на підлозі. Але дивуватися вже сил не було.
Стіл сусідка протерла, ми сіли і почали розмову. Вона мені розповіла, що чоловік збирається від неї піти, так як вічно чимось незадоволений. Постійно десь пропадає, може цілодобово про себе не нагадувати. Відносини у них розладналися, навис розлучення.
Я дала їй кілька порад, зробила можливу допомогу і пішла до себе додому. І задумалася: сусідка-то у мене непогана, розумна, добра, приваблива. Але як господиня, мабуть, не відбулася. Можливо, з цим у неї теж проблеми.
Я тепло до неї ставлюся, тому мені навіть шкода її трохи. Ось тільки бруд в її квартирі неприємно дивує. Можливо, вона просто звикла жити в такій обстановці з дитинства, тому не бачить проблеми. Але от її чоловіку напевно складно.