Коли ми просили допомогти, діти відвернулися, дача їм не потрібна. Тепер просяться з невісткою на відпочинок, але я їх не пустила
Нам з чоловіком скоро на пенсію і до цього періоду ми вирішили підготуватися – вибудувати собі дачу, завести город. Дещо в принципі у нас було – підкопали трохи. Але сума потрібна була куди більш солідна, тому ми звернулися до дітей з проханням позичити нам грошей. Дочка відгукнулася відразу – перевела нам скільки змогла (вона живе в іншій країні).
Син же привів їх спільні з дружиною доводи – їм хочеться відпочивати в жарких країнах, а не на дачі, тому вкладатися вони в будівництво не мають наміру. І це ж не останні їхні гроші, ось в чому справа! Вистачило б і нам позичити, і на моря злітати, не пограбували б ми їх.
Звичайно, це невістка поскупилася, без її впливу син б нам не відмовив. Ну ми подумали, що краще не сваритися, зберегли нейтральну позицію – вже якось впораємося.
Загалом, грошей нам вистачило на будівництво і найпростіший ремонт. Ландшафтні роботи, тобто облаштування прибудинкової території робити було вже не на що. Ми знову спробували зайняти грошей у сина. Він знайшов сотню причин для того, щоб нічого нам не давати. І з поверненням просили ж, не просто так!
Гаразд, довелося брати кредит і переплачувати банку за відсотки. Але все в підсумку закінчили і дача з ділянкою у нас вийшла.
Якраз встигли відкрити дачний сезон – вирушили відпочивати в свій новий будинок на святкові канікули на початку травня. Друзів покликали на новосілля – відмінно провели час. І тоді пролунав дзвінок від сина – він заявив, що в кінці місяця привезе нам своїх дітей, коли уроки в школі закінчаться.
Їм же на повітрі канікули проводити корисно – і для зростання, і для імунітету. Тоді я розлютилася, пригадала йому, що у них тільки море на розумі, а від дачі вони усвідомлено відмовилися. Навіть слухати його не стала – закінчила розмову, обірвавши його.
І то правда прикро – у нього була можливість нам допомогти, але він всіляко уникав цього. Зате сам тут же скористався можливістю спихнути своїх дітей на літо нам. Причому, онуків-то шкода, що мимоволі їх в конфлікт затягнули. Але їхні батьки відверто скупилися і при цьому ще захотіли пожити за наш рахунок! Вони собі ні в чому не відмовляють, а нам легко відмовили двічі.
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита.
Під час застілля ми обговорювали можливість будівництва басейну, діти знову відмовчалися і не взяли участі в розмові, не підтримали плани, не запропонували допомогти. Поводилися б інакше, не отримали б відмову.
А дочка при цьому навіть назад грошей не прийняла – тих, що взагалі-то нам в борг давала. Сказала, дарує, сама ж при цьому, живучи за кордоном, і на дачу-то їздити не буде. Ось таке різне у дітей до нас ставлення.