Разом з чоловіком зробили будинок мрії і ось, збіг: родичі стали дуже часто гостювати. І ось якось, приїжджаємо ми до себе …

Разом з чоловіком зробили будинок мрії і ось, збіг: родичі стали дуже часто гостювати. І ось якось, приїжджаємо ми до себе …

У мене від батьків залишилася в спадок дача. Хоча це більше просто ділянка, перекошену хатинку на ньому назвати будинком складно.

Почала радити рідня чоловіка, всі кричали, що продавати треба, ділянка далеко, все переробляти потрібно і дача взагалі не потрібна. Сказали, що розберемося самі.

Ми з чоловіком заробляємо добре, дочка вже доросла. Вирішили побудувати на ділянці капітальний будинок для постійного проживання, можна влітку відпочити, взимку на свята приїхати. А набридне в місті, дочки квартиру залишимо, а самі туди. Добре, що дороги там чистять, світло і вода цілий рік – люди ще там і взимку живуть, правда поки не багато.

Пішли в будинок все накопичення і три роки нашого життя. Витратили всі заощадження, взяли кредит, але домоглася свого. Будинок вийшов у нас просторий, крім вітальні 4 кімнати, всюди теплі підлоги, панорамні вікна у вітальні. Побудували баньку невелику.

На ділянці ми на так втомилися за час будівництва, що ялинки, газон посадили, а плодові дерева і кущі не стали чіпати, що залишилися від батьків. Крім однієї теплиці з огірками та помідорами на салатик ми зовсім відмовилися від посадок.

За час всі будівництва нам допомагала трохи дочка. Просили іноді про допомогу брата чоловіка і сестру – завжди відмова, свекруху я просила про дрібниці, наприклад кішку зайти до нас погодувати, якщо не встигали в місто, вона живе від нас через два під’їзди.

Але завжди нам говорили: «Ви затіяли будівництво – ось і борсайтеся самі, а нас не втягуйте. Нам ваша дача не потрібна. ». Але ми не ображалися – вони мали рацію.

Після закінчення будівництва покликали всіх на новосілля. Напарилися в лазні, насмажили м’яса на вугіллі. Роз’їхалися всі тільки в понеділок. І ось тут почалося. Як вихідні – так до нас гості, при тому кожні вихідні. Я вже стала втомлюватися.

Потім у мене на роботі не прийшла сировина вчасно, і нас половину компанії відправили на тиждень у відпустку за свій рахунок, і я вирішила поїхати на дачу повітрям подихати. Свекруха дізнавшись, що я на дачі, теж кинулася туди. І весь мій тиждень складався або з лайки, або наглядом за нею.

Як тільки я відверталася, заходила в будинок – там починалася якась метушня. Коли я всього на 30 хвилин відійшла за продуктами, то повернулася до кількох метрів перекопаного газону. Свекруха вирішила, що потрібно посадити буряка.

Мої слова, що це наша ділянка і ми самі вирішимо, що тут садити і робити – вона немов мимо вух пропускала. Довелося заховати весь садовий інструмент, але вона не здавалася. Почала робити перестановку. Потім я вже зателефонувала чоловікові і сказала, що на межі – він її забрав.

Потім дзвонить чоловік брата, що приїде на вихідні з сім’єю в баньку. Я відмовила, пояснила, що там теж потрібно відпочивати, а після тижня з їхньою мамою – відпочинку мені потрібно багато. Та якби приїжджали. як люди. Все з холодильника витягнуть, насмітять, а я потім прибирати повинна. Ні разу м’яса на шашлик не привезуть, посуд помити не допоможуть.

Через два дні подзвонили в виробництва, прийшла сировина (я технолог), довелося їхати в місто. Тут знову дзвінок від рідні чоловіка – я напружилася, але ні, виявляється запитали як у нас справи, чи все гаразд. Поговорили про дрібниці. Я навіть здивувалася.

Тут знову на виробництві проблема з сировиною – привезли, але не те, даремно приїжджала. Збираюся на дачу, чоловік каже, що на сьогодні теж відпроситься і їдемо разом.

Приїжджаємо – хвіртка відкрита, ще за парканом бачимо, що судячи по диму – лазня наша топиться. Заходимо, а там вся рідня чоловіка в зборі. Виявилося, що ми їх пускати перестали, а вони хотіли день народження нашої племінниці тут відзначити.

Копії ключів вони зняли ще, коли перший раз гостювали. А сьогодні подзвонили нам, щоб дізнатися на дачі ми чи ні, раз ні – вирішили їхати. І ось дивовижна картина: на нашій дачі без нашої згоди вся рідня без нас свято святкує … картина маслом …

Вигнали ми їх відразу, на наступний день поміняли замки, а через два тижні я звільнилася з роботи і переїхала туди. Чоловік трохи спробував і теж з роботи пішов, він бухгалтер – став на дому підробляти і віддалено вести клієнтів.

А зараз ми стали нарешті стали бабусею і дідусем, тепер внучок виховуємо. Ось для дочки і для наших дівчаток був цей будинок побудований, а не для бажаючих на халяву відпочити і свої порядки навести.

За матеріалами