Я думала, що він батько-одинак, але все виявилося зовсім не так
У мене чудові стосунки з дружиною мого брата. Вона прекрасна жінка і фактично все встигає: і за собою доглядає, і в квартирі прибирає і їсти готує. Брат її дуже любить. Але у неї є один несуттєвий «мінус». Анна не вміє робити дві справи одночасно. Вона або готує їсти, або дивиться за дитиною …
Тому, я часто допомагала їй, забираючи дитину Міру на прогулянку. Моїй племінниці тоді було півтора року. Вона була дуже схожа на брата. А відповідно більше була схожа на мою дочку, ніж на племяшку, адже ми з братом були просто копія один одного.
У мене в університеті почалися канікули, і я практично щодня гуляла з Мірою. Один раз в парку я побачила чоловіка досить симпатичної зовнішності. Біля нього стояла коляска з двійнятами. Я йому посміхнулася, він кивнув у відповідь. З того моменту ми завжди віталися десь тиждень.
Чоловік завжди був зі своєю незмінною коляскою. Через деякий час ми почали розмовляти про погоду, виховання дітей, памперси і іншу нісенітницю. Він із задоволенням грав з Мірою, а я ходила з його коляскою.
Близнюки були просто приголомшливими: блакитні очі, пшеничне волосся і кілька завзятих веснянок на кирпатих носах. Вони все робили синхронно: плакали, сміялися і загажували памперси. Згодом я так прив’язалася до дітей, що почала навіть за ними нудьгувати. Антон, так звали чоловіка, часто довіряв мені поміняти памперси його двійні, поки сам гуляв з Мірою.
На вигляд йому було не більше двадцяти п’яти. Напевно, молодий тато … Часом мені було так прикро, що у нього склалося життя, адже я підсвідомо мріяла стати його частиною. Іноді я мріяла, як ми всі разом станемо родиною і гуляємо з його дітьми.
В один прекрасний день Антон запитав мене:
– Скажи чесно, Ліза, ти мати-одиначка?
– Так! – збрехала я, щоб подивитися на його реакцію.
– Ти така молодець! Я тобою пишаюся! – посміхнувшись сказав він і взяв мене за руку.
– А де твоя дружина? – запитала я, згораючи від цікавості.
– Вона мене кинула … – зітхнув він.
І тут я відчула надзвичайне полегшення. Це означало, що все реально і мої найсміливіші мрії легко можуть стати реальністю. У той же момент Антон нахилився до мене, але тут завадила Міра. Вона прибігла з пісочниці і потягла його за собою. Я зітхнула, прекрасно розуміючи, що все скоро зміниться.
На наступний день я одягла найкрасивіше плаття, зробила приголомшливий макіяж і пішла в парк. Міру я залишила вдома. На жаль, Антон так і не прийшов. Напередодні він забув у мене в колясці барсетку з гаманцем. Я знайшла в ній візитку з його номером телефону і домашньою адресою. Стільниковий був відключений, і я вирушила на пошуки Антона. Благо, будинок, зазначений в візитці, був недалеко.
Дуже хвилюючись я подзвонила в двері. Мені відкрила молода красива блондинка з блакитними очима і кирпатим носиком.
– Напевно, це його дружина і вона повернулася! – подумала я, простягнувши їй барсетку. Але я сказала:
– Це Антона! Він вчора забув в парку.
– Спасибі! – посміхнулася вона. – А ви його знайома?
– Я Ліза! – зітхнула я і скоріше пішла.
На наступний день Антона в парку не було. Весь тиждень я гуляла з Мірою і мріяла хоч здалеку побачити свого коханого. Так, коли я втратила його, я зрозуміла, що дійсно закохалася по вуха!
Антон прийшов з дівчиною, яка відкрила мені двері, тільки через два тижні. Він відразу ж кинувся до мене і взяв за руку.
– Вітання! Мене звати Іра! Я мама цих прекрасних дітей. Спасибі, що ви склали компанію моєму братові. Він потрапив до лікарні. Ось тільки виписали …
Я розпливлася в безглуздій посмішці. Це було так мило … Він весь цей час допомагав своїй сестрі.
– А це ваша дочка? – уточнила Ірина.
– Ні, це моя племінниця. Просто я так і не зважилася в цьому зізнатися Антону. – зніяковіла я.
– Ліза, давай зустрічатися! – вставив свої п’ять копійок Антон.
В той день я стала найщасливішою дівчиною у всьому світі. Через рік ми одружилися.
А тепер гуляємо однією великою щасливою компанією: я, Антон, наша дочка Вікторія, близнята з мамою Ірою і її чоловіком Костею, мій брат, його дружина і Світлана.
Ось так можна зустріти свою другу половинку прямо на дитячому майданчику в парку.