Хотіла як краще, а вийшло як завжди: допомогла дітям навести порядок на дачі, а у відповідь почула віддати ключі їм
Нещодавно моїй невістці дістався невеликий спадок від її бабусі. Гроші невеликі, звичайно, замок на них не купиш. Але все одно приплив грошей у сім’ю. Діти довго думали, як краще розпорядитись цими грошима. І вирішили купити собі дачу за містом.
Я підтримала їхнє рішення. Адже дача – це чудово. Можна їздити туди відпочивати. У них незабаром малюк з’явиться, а йому корисне свіже повітря.
Вони підшукали варіант, який їм якраз по грошах. Взяли невеликий старий будиночок у селі. Що сказати, стан тієї ділянки залишає бажати кращого. У будинку багато мотлоху. На ділянці потрібно викосити, вирубати кущі та розібрати старий сарай. Загалом роботи хоч греблю гати. Але хто це робитиме, незрозуміло. Невістка вагітна, а син сам не їздитиме за місто.
Тоді у мене виникла ідея допомогти дітям. Адже я все життя мріяла про будинок у селі. Після того, як не стало чоловіка, мені хотілося виїхати з міста. Бетонні стіни прямо тиснули на мене. Я навіть думала купити собі дачу, але гроші не вдалось зібрати. От я й подумала, що можу сама поїхати до дітей на дачу, допомогти.
Мені ж нескладно було б розібрати мотлох і упорядкувати ділянку. Зі складними роботами міг би син допомогти. Так би привели будиночок потроху гаразд. Мені сподобалася ідея, я вже плани намалювала. Вирішила поділитися із сином.
Син якось не надто радісно відреагував на мою пропозицію. Тільки й сказав: “Мам, це дача Олі, треба в неї спитати”. Мені це одразу не сподобалося. Як це її дача, якщо вони є сімʼєю? Але я все ж таки вирішила подзвонити невістці і запитати особисто. Вона відповіла різкою відмовою. Сказала, що це її дача і щоб я ключі віддала синові.
Чесно кажучи, мене це сильно зачепило. Вона просто не розуміє, що з немовлям на руках вона на тій дачі нічого не зробить. А син сам туди не їздитиме. Таке враження, що вони й не поспішають там нічого робити. Навіщо купили?
Не розумію, чому вона відмовляється від допомоги, якщо я сама пропоную. Я не претендую на власність, просто вирішила підтримати їх. Мені ж не тягар, я б і свою душу порадувала, і дітям допомогла. Не знаю, як їх переконати.