Побачила, у чому внучка ходить до школи. Це жах якийсь, а батьки не реагують

Побачила, у чому внучка ходить до школи. Це жах якийсь, а батьки не реагують

Моя невістка сама виглядає неналежним чином, але вона доросла жінка. Хоча в її віці вже час відмовитися від кольорового волося і молодіжного одягу.

Я не казала їй нічого щодо зовнішнього вигляду. Вона доросла, чоловікові її все подобається, начальство, мабуть, теж не бачить нічого такого в тому, що співробітники схожі на лякало городнє.

Але навіщо дозволяти дитині до школи так ходити? Я розумію, що у них немає якоїсь єдиної форми, всі ходять так, як подобається, але й тут мають бути якісь межі.

Я сьогодні вранці приїхала до них, щоб віддати ключі від квартири. Я їду на ювілей подруги, а мало що може статися, то нехай ключі будуть тут. Хоч матимуть змогу приїхати в екстреній ситуації.

Вчора віддати не могла, у мене лише один комплект, нещодавно двері міняла, не встигла дублікат усіх ключів зробити. Ось заїхала перед поїздом.

Якраз уранці, син із невісткою збиралися на роботу, онука до школи. Я як побачила, як вона виглядає, у мене пропала мова.

Волосся пофарбувала в чотири кольори – синій, червоний, рожевий і зелений, все це пасмами, як у папуги пір’я. Зверху якась кофта безрозмірна, ніби її з борця сумо зняли, внизу джинси, усі в дірах. А на ногах величезні кросівки, які їй мають бути великі на три розміри.

Це я ще не побачила, який у неї макіяж. Так, у восьмому класі у дівчинки вже таке бойове забарвлення, що команчі обзаздрилися б.

Одні нарощені вії чого варті. Ще й стрілки намальовані майже до скронь. Жах якийсь.

Я тут промовчати вже не могла. Запитала у сина, чи бачив він, що його дитина з собою зробила, а той спокійно оглянув її, сказав, що нічого страшного не бачить.

Невістка виходить – у неї такі ж опахала на очах, відразу зрозуміло, звідки у внучки така потворність з’явилася, з подачі коханої матусі.

– А що вам не подобається? Зараз це дуже модно, всі так ходять, – з якимось навіть викликом заявила мені невістка.

Я відповіла, що сама вона може як завгодно ходити, але дитину навіщо привчати? Вона молоденька, шкіра ніжна, все своє, натуральне, гарне, а вона вже мажеться, як штукатур-шпаклівник, шар фарби в палець!

– Це наша дитина, ми самі вирішимо, що для неї краще. Якщо їй подобається бути яскравою, то хай буде. Вона не повинна бути сірою мишею!

Мабуть, щоб не бути сірою мишею, дівчинка мала стати папугою. Ось слово честі, не розумію я такої моди. Але це гаразд, я стара вже для цього.

Адже вона не на дискотеку йде, а до школи! Навіщо так малюватись було? Хто взагалі стежить за зовнішнім виглядом учнів.

– Її до школи не пустять у такому вигляді, і мають рацію!

– Та хто це сказав? Дуже навіть пустять, не мають права не пустити, форму офіційно не запроваджено, – набула невістка.

У мене після цього навіть сумнівів не лишилося, хто з онуки таке лякало зробив. Невістка передала все найкраще, що мала, свій неповторний смак.

Я пішла звідти в шоці. Спеціально їхала та дивилася на школярів. Так, не у формі, але такого папуги, як у онуки, я не бачила більше ніде. Це вона лише у восьмому класі, а що далі буде? Треба буде з сином поговорити по приїзду, з невісткою марно.