Як поводитися, щоб не втратити любов і повагу чоловіка: головне правило кожної мудрої жінки
Будь-які стосунки починаються з краси, феєрії, тяжіння, магнетизму, чарівності, наснаги та крил за спиною. Але такого завжди бути не може. Все тече та розвивається. У тому числі й стосунки. Починаються притирання, звичайні побутові відносини, виникають завдання життя і різні перешкоди.
Тобто безглуздо вірити в те, що чоловік завжди буде таким, яким був на самому початку. Та й жінка такою не лишається.
Тільки жінки чомусь за собою не помічають, зате від чоловіків вимагають. Це може бути не у відкритій формі, але зате в собі вона постійно повертається в минуле, в самий початок, порівнює той період з сьогоденням, вишукує нестикування і починає бажати все повернути в початок. Бо той самий початок їй здається справжнім, з любов’ю та повагою. А нинішнє якесь не таке: неяскраве, негарне, неемоційне тощо.
Справа в тому, що початок стосунків – це навіть не кохання. Там відбувається сплеск гормонів, інтересу, тяжіння та чогось нового, що раптом увірвалося у твоє життя. Там немає нікого реально сьогодення. Обидва учасники на початку відносин лише найкраща версія себе без жодних проблем, болячок, невдач і неприємних рис характеру.
Серйозні і міцні відносини будуються разом протягом усього життя. Вони змінюються так само, як змінюються обставини життя.
Не може бути так, що життя тече, події відбуваються, а стосунки залишаються на колишній точці, ніби вони є окремою ланкою на іншій Планеті.
Але жінки часто про це забувають. Не звертають увагу, що зараз чоловікові справді не до романтизму, компліментів та милостей. У нього в голові насамперед стоїть питання про те, як викрутитися, заробити, піднятися і втриматись на важливому для нього місці.
Замість розуміння та підтримки жінка починає влаштовувати істерики, перевірки, якісь незрозумілі причіпки та сльозливі вечори, продовжуючи необ’єктивно порівнювати минуле зі сьогоденням.
Одного разу влаштувала, другий, третій.
Через час вона стає жертвою та заручницею власної історії з голови.
Як ми пам’ятаємо, чоловіки не дуже люблять істерик та незрозумілих їм проявів емоцій. Від цього чоловікові хочеться сховатися і втекти.
Звичайно, чоловік починає віддалятися, пропадати на роботі, зникати у віртуальних світах комп’ютерних ігор або навіть на дні пляшки. Так він усіма силами намагається уникнути того, що йому неприємно.
Жінка ще сильніше іде в жертву, бо тепер ситуація стала ще гіршою. Ні про яке кохання та пошану тут мови бути не може. Ясне діло.
Так ось, що я хочу сказати і нагадати:
КОЛИ ЖІНКА ЗНАХОДИТЬСЯ У СТАТУСІ ЖЕРТВИ, ТО ВОНА ВТРАЧУЄ ВСЯКУ МОЖЛИВІСТЬ ЩОСЬ ЗМІНИТИ.
Загалом це стосується будь-якої сфери: робота, здоров’я, ставлення тощо.
Людина-жертва вже нічого не вирішує, бо цілком і повністю віддалася у владу емоцій, власних додумок, уяви та нещасливої долі. Їй здається, що вона сама нікому не потрібна, нелюба і приречена людина.
Коли ти дозволяєш собі такі думки, то тренуєшся з кожним днем все більше і більше провалюватися в цей стан. У такому стані йдуть радість, улюблені справи, інтерес до життя, любов та турбота до себе коханої. Іде все. Ти день за днем танеш і чахнеш.
І вже немає жодної можливості нічого змінити. А так хочеться і кохання, і поваги!
До речі, де є чисте кохання, там завжди повага.
Тому, яка б ситуація не трапилася в житті, ніколи не дозволяй собі ставати в позицію жертви, не проголошуй себе нею всіма фібрами душі та серця. Не жертвуй і не намагайся таким чином заслуговувати на любов, повагу, увагу тощо. Ти тільки все зіпсуєш. А головне, ти зіпсуєш саму себе та своє здоров’я, красу, спрагу до життя, інтерес та самоповагу.
У будь-якій найскладнішій ситуації, навіть коли хочеться вити від образи, – зберігай гідність і тверезо дивись на сьогоднішній день без жодних порівнянь з тим, що було на самому початку і колись там давно.