– Ми добре живемо, а те, що наліво ходить – так усі чоловіки полігамні, – виправдовує донька невірність зятя

Не розумію свою дочку, вірніше, не хочу розуміти. Вона знає, що її чоловік ходить ліворуч, але продовжує вдавати, що все так і треба, жодних проблем немає. Каже, що живуть вони добре, а що зраджує – ну усі чоловіки полігамні.

Я ж думаю, що вона просто боїться розлучення, адже тоді доведеться виходити на роботу і самій якось забезпечувати себе, дитину зять, мені здається, не покине. Але чи це правильно?

Про те, що зять дочку зраджує, я дізналася випадково від своєї знайомої. Вона якось побачила його з якоюсь молодою дівчиною, він її представив як сестру. Тільки ніякої сестри в нього немає, це я точно знаю. Скласти два та два було просто.

Я довго думала, чи розповідати про це дочці, але вирішила, що не стану. Вона тоді була вагітна і вкотре тріпати їй нерви я не хотіла. Та я тоді навіть сама зятю виправдання вигадала.

Вагітність дочки протікала тяжко. Вона майже весь час моталася лікарнями і лежала на збереженні. Тому, як мені думалося, мужик і вирішив завести інтрижку на боці, мовляв, своє природа вимагає. У деяких моїх подруг чоловіки під час вагітності теж ходили ліворуч, а потім перестали, жили душа в душі не один десяток років.

Дочці я нічого не розповіла, зять був сама турбота і увага – возив їй фрукти, вітаміни, облаштовував дитячу і поводився взагалі як дбайливий і люблячий чоловік. Це запевнило мене у моїй правоті.

Але через пару років я вже сама бачила, як зять обнімається в кафе з якоюсь дівчиною. Потім мені знайома розповіла, що бачила, як до нього в машину сідає якась панночка. Загалом випадків було багато.

Я міркувала, а чи знає дочка про зради чоловіка, чи я стану чорним вісником. Мовчати я більше не могла і не хотіла. У дочки й так уже були гіллясті роги, які не пройдуть у всякі двері. Треба було щось із цим робити.

До розмови я готувалася дуже довго. Підбирала слова, аргументи, думала, як її заспокоюватиму, коли вона почне ридати від образи на чоловіка-зрадника. Але все це було марно. Виявилося, що дочка знає, що відбувається.

Так, їй не подобається цей стан справ, але вдіяти вона нічого не може. Вона вся в дитині, тільки почала упорядковувати тіло після пологів, загалом, чоловіка свого вона зрозуміти може. Але там, на боці, у нього прості інтрижки, а ось у них сім’я та кохання.

Я таке кохання не розумію зовсім. Він гуляє, вона про це знає, але міняти ніхто нічого не збирається. Дочка мені сказала, що не збирається переді мною виправдовуватися і попросила не лізти в її життя. Справа хазяйська.

З тієї розмови минуло чотири роки. Онук уже підріс, але дочка не вийшла на роботу. Зять сказав, що із забезпеченням сім’ї він і сам впорається, а ось дружині належить займатися домом та дитиною. Дочка з радістю прийняла такий стан справ.

Все було б добре, якби зять не продовжував гуляти. Дівчат він змінює частенько, але все одно вони в нього є, а хіба ж це нормально? Я вирішила ще раз поговорити з дочкою, щоб вона схаменулась і почала щось робити.

– Ми добре живемо, ну й що, що чоловік ліворуч ходить – так усі чоловіки полігамні, – заявила вона мені, коли я вкотре відкрила їй очі на поведінку зятя.

Потім ми посварилися. Я доводила, що це не сім’я, а хто зна що і з боку бантик. А дочка кричала, що нікому легше не стане, якщо вони розлучаться. Від цього всі лише програють. Чоловік як гуляв, так і продовжить, син залишиться без батька, а вона буде змушена кидати все, переїжджати до мене та йти працювати.

В її останній фразі я знайшла відповіді на всі запитання. Дочка дуже не хоче втратити “годівницю”. Не впевнена взагалі, що там залишилося якесь кохання. Навіть не здивуюся, якщо й дочка має коханця, просто вона ховається краще.
Тепер мені ще тривожніше від усієї цієї ситуації. Сім’я, а точніше її жалюгідні останки, може зруйнуватися будь-якої миті. Дочці б навпаки почати соломку стелити, а вона осіла вдома, голову в пісок сунула і твердить, що все гаразд.