Вирішила, що синові з сім’єю на моїй дачі робити нічого. Допомоги від них ніякої, одні проблеми та претензії

Вирішила, що синові з сім’єю на моїй дачі робити нічого. Допомоги від них ніякої, одні проблеми та претензії

Купила, називається, собі дачу. Поки збиралася, що син, що невістка з її слушною мамою тільки відмовляли, що не потрібна мені під старість років така докука, тільки гроші витрачати і здоров’я псувати. Наче я з них щось вимагала!

Натомість як дачу купила, так почалося постійне паломництво. Добре б у гості просто приїжджали іноді, але вони не лише не допомагають, а й заважають ще. Розпоряджаються без попиту, як своїм, а дорікнеш, то ще й ображаються – тобі шкода чи що? Шкода! Я собі її купувала.

Дача в мене була тільки в ранньому дитинстві, потім батьки її продали комусь, бо нам довелося переїхати. На новому місці дачі вже не було. Коли я виросла, все якось швидко закрутилося – навчання, робота, сім’я, дитина, смерть чоловіка. Було не до таких масштабних покупок.

Але ось син вивчився, виріс, став жити самостійно, а я стала все гостріше розуміти, що мені хочеться мати свою дачу. Є в мене потяг у землі поколупатися. До того ж влітку хочеться поїхати кудись подалі від розпеченого пильного міста.
Стала потихеньку відкладати гроші на довгоочікувану покупку. Збирати довелося не один рік, але до пенсії я таки зібрала чималу суму. Почала шукати відповідні варіанти.

Син у той час уже був одружений, вони з дружиною народили дитину, онукові було вже два роки. Жили молоді на квартирі свахи, але ніби у планах було обзавестися своїм житлом.

Коли вони дізналися, що я збираюся брати дачу, зчинився галас. Невістка намагалася мене присоромити, що у мого сина та онука кута свого немає, а я тут дачу купувати намилилася. Але я їй нагадала, що у її мами дві квартири, в одній з яких вони зараз і живуть, але чомусь сваха жодну з них на доньку поки не переписала.

– Ну мені після мами спадщина дістанеться!

-Так і моєму синові після мене і дача, і квартира відійдуть.

Невістка язичок прикусила і більше цієї теми не порушувала. Але син продовжував мене відмовляти – і дорого, і далеко, і здоров’я в мене вже не те. Слухати я не стала.

Купила дачу я якраз восени перед пaндемією. Тому перше літо у мене на дачі мешкало все сімейство сина разом із свахою. Було дуже незручно, тому що я розраховувала, що на дачі відпочиватиму, але що поробити – ситуація така. Примушувати людей сидіти у місті в чотирьох стінах не варіант.

Перше літо я нічого на дачі не робила, надто багато порадників під руку лізло. Дерева з кущами впорядкувала, та сам будиночок подекуди оновила.

Думала, що на наступний рік точно все вчасно засію, засаджу, і ніхто мені заважати не буде. Онук повинен був іти в садок, невістка на роботу, а сваха одна не поїде, не такі ми вже з нею подружки. Але невістка вирішила піти в другий декрет без перерви на роботу, тому на літо вони знову стали напрошуватися на дачу, мовляв, і онуку свіже повітря корисне, і невістці за містом краще буде.

Мабуть, мою дачу вони вже всі вважали своєю. Без мого відома частину ділянки вирішили віддати під дитячий майданчик – онуку ж нудно, йому грати десь треба. Будь у мене величезне поле, то будь ласка, але ділянка – шість соток, а там ще будиночок стоїть. У мене кожен метр розпланований.

– Тобі шкода пари метрів для онука? – образився син, коли я повернулася з міста і почала обурюватися.

Мені було не шкода, але можна було якось порадитись, спитати. Причому посіли найкраще місце на сонячному боці. Змусила перенести і пісочницю, і гойдалку, надувний їхній басейн. Син губи підтиснув, невістка надулася, але зробили.

Потім невістка заявила, що треба колючі кущі на ділянці вирубати, це їй агрус не догодив. Причина – дитина може туди влізти та поранитися.

– Так а ти не думала, що за дитиною слідкувати треба, щоб вона не лізла, куди не слід?

– Я взагалі вагітна, мені важко за ним щохвилини бігати. Взагалі ділянка має бути максимально безпечною для дітей. У вас взагалі скородругий онук з’явиться.

– У нас на ділянці є туалет із вигрібною ямою. Для маленької дитини місце також небезпечне. Його теж треба засипати? – Моєму обуренню не було меж. Вона ж не питала, а ставила перед фактом.

Тут і сваха свої п’ять копійок вставила, що я не дбаю про безпеку онука і мені якісь кущі дорожчі за його здоров’я. А якщо він очима кудись напореться? Відповіла, що за цим мають слідкувати батьки, а напоротися дитина може й удома на щось.

Невістка побубнила, її мама пофиркала, але конфлікт продовжувати не стали. Синові я суворо заборонила хоч щось вирубувати або викидати на дачі без мого відома.

Мені цей весь гармидер не подобався, все йшло зовсім не так, як я планувала. Остаточно я переконалася, що настав час переставати бути доброю, коли з’ясувалося, що свій день народження невістка збирається святкувати на моїй дачі. Тільки мене про це вона запитала забула.

– Вам шкода, чи що? Що вашій дачі станеться, що тут один раз відзначать свято?

Я пояснила, що спочатку потрібно було запитати дозволу, оскільки дача не її, і навіть не мого сина, а ставити мене перед фактом про захід, розраховуючи, що мені не буде куди подітися, тільки погоджуватися, не треба. Син мені заявив, що я вже перегинаю і чіпляюся до дрібниць.

До дрібниць? Весь будиночок завалений їхніми речами, які вони носять на дачі, які нема де зберігати у них вдома, і які їм не потрібні, але потім напевно знадобляться. Невістка та її мама притягли звідкись два лежаки, поставили не найменший дитячий майданчик, все це без дозволу. А тепер мене ще просто ставлять перед фактом, що на мою дачу покличуть якихось незнайомих мені людей.

Син, невістка і сваха на мене образилися, сказали, що в сім’ї люди так не поводяться. Згодна, в сім’ї люди поважають один одного, а те, що витворяють син із сім’єю, наплювавши на мою думку, до поваги не має жодного стосунку.

Вирішила, що цього року я не пущу на дачу нікого. Якщо віддадуть старшого онука, ми з ним приїдемо сюди, але без батьків і свахи. Я хочу, зрештою, відчути, що це моя дача, і там все буде так, як я хочу.