Справа була на початку нульових. Приїхали до мене родичі з Росії і ми вирішили піти на пікнік: тоді я зрозуміла, в чому причина їхнього низького рівня життя

Якось до нас приїхали родичі з Росіії і ми вирішили піти на пікнік. Тоді я зрозуміла яка причина їхнього низького рівня життя. Виявляється, проблеми творять і люди, а не тільки влада.

Отже, ми вирішили відправитися на природу. Неподалік нашого будинку була красива галявина на березі озера, оточена лісом. Я провела тут все дитинство та юність. Іноді досі згадую прогулянки серед ароматних трав та квітів.

Ми весело провели час. Після посиденьок я їм сказала, що не треба розкидати сміття. І тому я знайшла спеціальний пакет. Після пікніка я ще раз переконалася, що ми нічого не лишили після себе. Неподалік галявини знаходяться сміттєві баки, в які я планувала викинути сміття. Проте перед виходом зненацька з’ясувалося, що пакет зник. Кому могло знадобитися чуже сміття?

Я стала наполегливо з’ясовувати в своїх pociйських родичів, куди зникло сміття. Тітка сказала, що його викинули. Я поцікавилася: куди? Відповідь мене дуже розчарувала. Виявляється, пакет зі сміттям закинули в очерети, пославшись на те, що в них всі так роблять.

Мені було дуже складно стримати свої емоції і не посваритися. На жаль, пакет повис на очеретах, і дістати сміття не вдалося.

Я дійшла висновку, що ці люди заслуговують на те, як вони живуть. Вони скаржаться на поганий асфальт, розбиті ліхтарі, брудні вулиці та водоймища, незадоволені урядом та низькими зарплатами. Проте ставлення до природи довело, що вони самі плювально ставляться до себе.