Вирішили з чоловіком розважитись у супермаркеті та розіграли чергу до каси: треба було бачити їхню реакцію

3 роки тому, коли я робила ранкову пробіжку, познайомилася з привабливим та цікавим хлопцем. Ми почали близько спілкуватися, разом бігати. Як виявилось, у нас багато спільного. Через деякий час він освідчився, а потім ми з’їхалися.

Нам ніколи не було нудно, адже ми завжди знаходимо над чим посміятися. І одного разу нам на думку спонтанно спала одна цікава ідея.

У нас часто збігалися думки, тому ми любили проводити багато часу разом. Нещодавно ми вирушили до торгового центру. Чоловік хотів придбати собі годинник і нову краватку. По дорозі назад ми вирішили закупитись продуктами на тиждень, тому заглянули до найближчого невеликого супермаркету.

Зайшли, взяли 2 візки, тому що у нас був довгий список. Перший візок чоловіка заповнився швидко. Він пішов із ним до каси, щоб там зайняти чергу. Коли я теж повністю закидала свій візок, пішла розплачуватися. Була величезна черга, як і завжди. Не знаю, з якої причини, але це розвеселило мене.

Потім я пішла до свого чоловіка і сказала:

– Пане, будь ласка, пропустіть мене!

– Звичайно, мені нема куди сьогодні поспішати. Будь ласка, проходьте, – підіграв чоловік.

– Дозвольте, я перекладу мої товари до вас у візок?

– Без проблем, – відповідає чоловік.

Багато людей у ​​черзі почали одразу незадоволено галасувати в мій бік. Говорили, щоб ніхто мене не пропускав, і вимагали, щоб я встала на кінець довгої черги. Це розвеселило мене ще сильніше. І я продовжила грати.

– Пане, річ у тому, що я забула всі свої гроші вдома. Будь ласка, сплатіть за ці покупки!

– Звісно, ​​жодних проблем! Потрібно було подивитися на реакцію здивованих людей у ​​черзі до каси. Для них, мабуть, я стала найголовнішим ворогом у житті. Вийшовши з магазину, ми ще й довго сміялися. Але тим людям у черзі, напевно, було не до сміху. Напевно, вони довго обговорювали після нашого відходу мою поведінку.