Віра Василівна чекала допомоги від сина і невістки на дачі. Але вони тільки сміялися
Віра Василівна з чоловіком весь рік жила у звичайній квартирі, а влітку вирушала на дачу. Благо там були сад, город і теплиця. Жінка щиро хотіла долучити до садівництва домочадців, проте чомусь у неї це не виходило. Коли вона звернулася за допомогою до чоловіка, то почула відповідь, яка її шокувала.
Віра обожнювала дачу, а ось її домочадці не дуже. Син Михайло, коли ще був студентом, приїжджав туди, щоб посмажити з друзями шашлики. Чоловік Віри здебільшого любив дачу через риболовлю. Коли одружився син, Віра не раз пропонувала йому з невісткою дачний відпочинок. Тим більше що заодно можна і на городі щось зробити: виростити фрукти, овочі, щоб потім їсти все домашнє.
– Мам, ну немодно це! Сад, город – це все по-старечому. А овочі та фрукти можна і в магазині купити, – заперечував Міша.
Син з невісткою зазвичай їздили відпочивати на море. Але потім, після народження дитини, далекі поїздки довелося скасувати, оскільки малюк народився слабенький, та й невістка довго відновлювалася після пологів.
Минуло два роки. В цьому році, восени, онукові Віри Василівни повинно виповнитися три рочки. І ось в черговий раз жінка запросила сина з невісткою на дачний відпочинок. Її основним аргументом став той факт, що після кapaнтинy, коли кордони багатьох країн ще закриті, всі обмеження не скасовані, нічого роз’їжджати по закордонах – можна відмінно провести літо і на батьківщині, в селі.
Плюс до всього, фінансова ситуація також залишає бажати кращого. За останні місяці доходи істотно знизилися, тому потрібно подумати про економію.
– Міш, ну погоджуйся. Онук буде з дідом на рибалку ходити, та й ти до них можеш приєднатися. Ну а ми з твоєю дружиною будемо готувати, на городі що-небудь повисаджуємо. А там і ви на підхваті, якщо знадобиться чоловіча допомога, – наполягала Віра Василівна.
Однак син ні в яку не хотів погоджуватися. Власне, як і невістка. Їх аргументом було: “Мам, ти що думаєш, що літо потрібно для того, щоб копатися в землі і висаджувати якусь там картоплю ?! Ні, звільни, будинки відпочинемо”.
За допомогою Віра звернулася до чоловіка. Мовляв, щоб той допоміг переконати сина і невістку.
– І що тут такого? Пам’ятаєш, ми з тобою теж щоліта їздили на дачу до моїх батьків. Ви з батьком ходили на риболовлю, а ми з мамою займалися садом і городом. І нічого, всім подобалося, – нагадала жінка чоловікові, на що почула у відповідь те, що змусило її скулитися.
– А мені ніколи не подобалося твоє село і твій город! Всю молодість занапастив на дачі твоїх батьків замість того, щоб відпочивати на морі і світ бачити. Так що правильно діти роблять, – такою була відповідь чоловіка Віри.