На порозі стояв заплаканий сусідський хлопчик: – Тітонько, у вас є якась їжа? – прошепотів малий

Колись ми жили в невеликому селі, там всі один одного в обличчя знали. Жили середньо, небагаті були, але і копійки не рахували. У нас тоді була і cкотинa, і господарство пристойне.

Всі діти в селі були привчені до роботи. Вони працювали разом з батьками на городі, в саду, пасли корів. Рано вставали, рано лягали. Часи були хороші, незважаючи на постійну втому.

Поруч жила жінка на ім’я Марія. Народжувала вона дітей щороку, ніби за графіком. Ми навіть не знали, скільки у неї точно їх в будинку. Вагітна вона ходила постійно, без живота я, напевно, не впізнала б її.

Чоловік Вася був старший років на 20. Ніколи не працював, тільки накази роздавав. Коли його хтось питав, навіщо він стільки дітей наробив. Василь посилався на волю Божу.

Було у них 12 дітей. Господарства не було – ні городу, ні саду. Марія часто жебракувала, прикриваючись черговою вагітністю і голодними дітьми. Сусіди і шкодували їх, ніколи не відмовляли.

Василя не турбувало, що діти не нагодовані і не одягнені, він навіть їхніх імен не пам’ятав.

Коли мені виповнилося 18 років, я залишилася круглою сиротою. Мама пoмepла ще в дитинстві, а батько на війні. Я жила зі своїм дідусем, за яким уже потрібен був догляд. Якось зварила на вечерю картоплю, і пролунав стук у двері. На порозі стояв сусідський хлопчисько, Михайлик:

– Тітонько, у вас є якась їжа? – прошепотів хлопчик.

Я запросила його в будинок і нагодувала. Після ситної вечері він пішов до мами. Я дуже переживала, а мій дід мене заспокоював. Мовляв, ці діти звикли до голодного життя.

Потім Вася втoпивcя, Марія залишився сама зі своїм потомством.

Дітей закинула, почала нового залицяльника шукати і залишати малюків одних. Старших хлопців розібрали родичі, а молодших оформили в притулок. Михайлика теж здали в дитбудинок.

Я часто відвідувала його. Його пускали до мене на вихідні і на канікули. Коли йому виповнилося 18 років, Михайло став жити зі мною. Допомагав мені, бавив дітей, він мені був як рідний.

Зараз Михайлові вже 56 років. У нього є своя сім’я, зразкова і сприятлива.

Скільки ж доль злaмaли дорослі, кидаючи своїх малюків. Серце кpoв’ю обливається, коли згадую про це …