“Сюрпри-и-из!” – верещали приятелі в захваті від себе, коли заявилися без запрошення до нас на Великдень з порожніми руками вимагати шашлику

Є у нас з чоловіком давні приятелі, що приїжджають до нас щороку. Не забувають стару дружбу, проводять з нами час якщо не на Великдень, то в травневі вихідні.

Ми в ці дні під’їдали м’ясні запаси, що зберігалися на морозі у дворі, звільняємо місця в морозилках: наступаючий літній сезон вимагає розморозити і перемити їх перед запасами ягід і овочів.

Так що смачненького завжди на столі вистачає. Друзі з міста завжди прихоплюють цікавого вина, фруктів дітям, свята проходять не нудно.

Але в цьому році все пішло не за планом, недавні події змусили нас серйозно економити. Запаси м’яса ми розпродали, адже без живих грошей не обійтися. Як тільки друзі почали збиратися до нас, ми чесно сказали: без м’яса в цьому році. Хочете шашлику – привозьте самі свинину або баранину.

У них теж віддалена робота та інші принади, так що вони налаштувалися бути у нас всі травневі свята, до самого десятого. Я співати готова була від радості: мої діти ще маленькі, щоб вимагати від них серйозної допомоги, а витрат і їжі вимагають не менше дорослих. А тут двоє друзів відразу!

– Ось і допоможете мені з теплицями та з городом, – раділа я в розмові. – Роботи вистачає після затяжної зими, а наймати помічників в цьому році коштів немає.

Але щось раптом у них різко змінилися плани, приїхати вони не змогли. І я, наївна, вперше замислилася, а чи все у нас в стосунках правильно? Жити безкоштовно тиждень під сонцем на всьому готовому за пляшку вина і пакет фруктів – непогано, правда?

Загалом, другого травня ми з чоловіком вже розсмакували принадність тихого відпочинку без гостей. Діток розхапали бабусі-дідусі, вони ще працюють, бачитися з онуками не встигають. На вихідні аж графік склали, щоб усмак награтися і нагулятися по черзі. А у нас – як другий медовий місяць.

Ми насолоджуємося спокоєм, дивимося телевізор, граємо в шахи без постійних криків під руку. У вікно видно: сусіди шашлик розклали смажити, нас теж запрошували зайти, але ми поки лінуємося.

І ось раптово наші приятелі сигналять під дверима! Приїхали таки! Ще й з дітьми!

Сюрпри-и-и-з! – радісно кричать, – обдурили нас! Обіцяли, що не буде шашлику, але ми-то чуємо! Давайте збирайте стіл, ми з гостинцями.

Гостинці дістають: яєчка фарбовані, маленьку пасочку, зв’язка бананів і пляшка вина. Приїхали аж до десятого!

Ми говоримо, це взагалі сусідський шашлик, у нас в будинку з м’яса тільки дві котлети. Бюджетний період.

Друзі зніяковіли.

– Так ми своє порося відразу ж розпродали, – пояснює чоловік, – гроші потрібні були. Ось бачите, дітей батькам сплавили, самі навіть не готували нічого.

Я, звичайно, тут же спекла пиріг, борщ організувала, запекла картоплю з куркою.

Гості на наше меню глянули – і скиснули. Не повірили, що ми без шашликів плануємо святкувати.

Подзьобали картоплю, від борщу взагалі відмовилися. На солодке поклала їх паску і банани. Закрутки, звичайно, без них нікуди.

– Здорово, що приїхали, – кажу. – Завтра всі підемо картоплю посадимо, вчотирьох там робити нічого, швидко впораємося. Потім порядок наведемо на ділянці, в теплиці все висадимо. Сонце таке, засмагати будемо.

Але у гостей раптово виникли справи в місті, перекусили та поїхали геть.

Ось так нам вдалося з’ясувати, що це за люди. Халявщиків повно, але нехай сидять ще на чиїсь шиї.