Мама не здавала гроші. Що зробили однокласники, щоб у хлопчика з’явився подарунок
Новорічних канікул чекали з нетерпінням, але як же болісно тяглися останні дні перед ними! Ось уже прийшов час здавати гроші на новорічні подарунки. Класний керівник почала торсати батьків другокласників заздалегідь, за два тижні. Ніби й не багато, тільки от не в кожній родині ця сума знаходиться вільно. Багато матерів виховують дітей самі, і кожна сотня для них важлива.
Ось і Дімки мама світу білого не бачила. Сина виховувала одна, від аліментів відмовилася. Нові витрати були потрібні постійно, а хлопчисько ще й одяг примудрявся порвати. І кредит за нову пральну забрав останнє. Але в наш час вже не прийнято прати раз в тиждень руками і носити сорочки по кілька днів. Без машинки ніяк.
– Дім, ти ж дорослий у мене, ну зрозумій. Ну немає зараз грошей. Я тобі потім сама подарунок зроблю, як тільки за пралку розрахуємося, добре? Трошки залишилося.
Хлопчик був дорослий, все прекрасно розумів. Соромно було самій Інні. Соромно і гірко, не так вона мріяла дитину ростити.
Побори в школі річ огидна, але як би їй хотілося не робити сина ізгоєм.
Дімка прийшов в школу на наступний день, сказав прямо:
– Не треба нам вашого подарунка, мама не буде гроші здавати.
– Ну знаєш! Всі вже здали, тільки вам, як завжди, нічого не треба!
Настрій був зіпсований, однокласники захихотіли було, але під Дімки погляд притихли.
На святі новорічному були всі однокласники. Ялинка святкова, саморобні прикраси – все було здорово. Мами раділи і плескали, діти читали вірші.
Подарунки вручили не всім. 24 людини в класі і 23 подарунка.
Нетерплячі діти зголодніли за час хороводів і танців, відкрили пакети і захрустіли цукерками. Дімка хмурився, але вигляду не показував.
– А твій подарунок де? – запитав його сусід по парті.
– А на мій мама гроші не здала. Я куртку порвав, нову купували.
Діти перезирнулися. І раптом сусід дістав з пакета жменю цукерок і поклав Дімі на парту. Потім так само вчинив інший – і ось перед хлопчиком гірка цукерок: поділилися всі до одного.
Батьки дивилися розчулено, вчителька – злилася. Діти виявилися розумнішими за дорослих. Вони живуть по совісті, пам’ятають, що таке щедрість і не здають своїх? Як з ними боротися? І чи треба?