Мені 45 років. Познайомилася з чоловіком, який на першому ж побаченні почав скаржитися на все в своєму житті. Розповідаю, що я зробила після цього
Сім років тому я розлучилася зі своїм чоловіком Сашком. З ним я прожила двадцять два роки. Тепер мені моє життя дуже подобається. Тільки ось мої подруги категорично відмовляються повірити в те, що мені добре одній, і я не хочу ні з ким знайомитися. Саме тому вони весь час намагаються мене з кимось познайомити.
Нещодавно мене запросила на день народження одна моя родичка. Там були в основному наші родичі, але були й незнайомі люди. Там я познайомилася з одним цікавим чоловіком. Ми трохи поспілкувалися з ним, потім обмінялися телефонами.
Через тиждень Микола мені подзвонив і запросив на побачення в парк. Ми гуляли по парку і розмовляли.
Буквально через п’ятнадцять хвилин Микола почав скаржитися на своє життя. Виявляється, він безробітний і вже давно не може знайти собі роботу до душі.
Час від часу він влаштовується на роботу, але ніде не може затриматися надовго. То колектив поганий, то начальство його не цінує і гнобить. За маленьку зарплату він працювати не хоче і тому звільняється.
Потім Микола став скаржитися на своїх дітей. Мовляв, діти дорослі і батьку своєму ніяк не допомагають. Колишня дружина при розлученні відібрала у нього все, і тепер він змушений жити в маленькій однокімнатній квартирі.
Микола був усім незадоволений і був злий на весь світ.
Він мені навіть слова не давав сказати. Він мені не поставив жодного питання.
Я йшла по парку і думала: «Ну і мужчина! Йому сорок сім років, а він скаржиться на своє життя малознайомій жінці. Навіщо мені відносини з таким чоловіком ?! Вже краще бути одною, ніж жити з таким! Дармоїд якийсь! Тільки від такого позбулася після розлучення! Усе! Досить з мене!”
Я швидко попрощалася і пішла. Микола ще подзвонив мені пару раз, але я кожен раз говорила про те, що зайнята. І незабаром Микола все зрозумів і перестав мені дзвонити.
Подібна ситуація у моєї подруги. Вона живе з безробітним чоловіком. Спочатку він був дуже ласкавим і турботливим. Перший час шукав роботу, а потім впав у депресію, ліг на диван. І лежить на ньому вже п’ятий рік. А подруга його годує і піклується про нього. Вона радіє, що не одна, що є чоловік в будинку Навіщо такий чоловік взагалі потрібен? Мені таке щастя не треба. Вже краще бути одною.