Валентина заробляла більше, ніж чоловік, проте він вважав добувачем саме себе, а її “нахлібницею”. Одного разу таке ставлення їй набридло

Валентина заробляла більше, ніж чоловік, проте він вважав добувачем саме себе, а її “нахлібницею”. Одного разу таке ставлення їй набридло

Валентина і Дмитро одружилися коли вже обом було за 30, однак у обох це був перший і довгоочікуваний шлюб. Валя вже й не вірила що вийде заміж, а запевнення мами не слухала. І тут ось він, Діма. Простий хлопець який сам хоче одружитися! Щастя то яке!

Обидвоє працювали в одній компанії, однак Валя була заступником директора, а Діма менеджером. Їх відділи рідко перетиналися, так що вся їх “спільна робота” полягала лише в тому щоб разом доїхати на роботу і з роботи.

Валя на цій посаді отримувала пристойну для міста зарплату і економити особливо не звикла. У неї була своя квартира, машина і вона ще відкладала на відпустку, в яку їздила щороку. Зазвичай їй вистачало на все. Дмитро же ледве зводив кінці з кінцями, часто зичив у батьків і друзів. Про своє житло у нього і мови не йшло, так що він не виявив гординю коли Валя запропонувала жити в її квартирі.

Все б непогано, і любов у них була … Однак з самого початку у них був якийсь ненормальний розподіл бюджету. Виходило так що Валя оплачувала всі щоденні трати- бензин, комуналку, продукти, побутову хімію. Це вже не кажучи про те що їй самій потрібна косметика, одяг і т.д. Діма же свою зарплату любовно складав, і купував щось велике. Траплялося це раз на пів року.

Валентина помітила що її грошей ледве вистачає, хоча раніше вистачало на все. Сіла і підрахувала-виявилося що тепер у неї йде в 3 рази більше грошей на продукти ніж раніше. Діма любив м’ясні і рибні делікатеси, а також вечір суботи в ресторані був для нього звичкою. Також він став дорого одягатися, що раніше за ним не було помічено. І тут до неї дошло- він став все це любити, бо це тепер за її рахунок.

– А так, мені що, шкода чи що?” подумала Валя. Вона була впевнена в тому що чоловік цінує її внесок і помічає це.

Розставила всі крапки над “i” звичайна побутова ситуація. Дмитро раптом вирішив що їздити на старенькій автівці дружини не комільфо, і виніс на обговорення покупку нової машини:

– Діма, ну як ти собі це уявляєш? Грошей у нас немає. У кредит брати?

– А що такого?

– Тобі такий кредит не дадуть, ось що, зарплата маленька

– Ну на себе візьми!

– Діма, ну навіщо? Давай підзбираємо, ти все одно свою зарплату складаєш.Я приймаю зважене рішення. Все-таки в родині я добувач

– Що ?! Де ти добувач?! Нахлібниця хіба що!

– Що? Всі основні витрати на мені та й заробляю я в 2 рази більше, ніж ти.

– Ой, Валя, не сміши, а? Основні витрати … На манікюр сходити і по дорозі хліба купити, ти це витратами назвала? А то що в минулому місяці телевізор в вітальню купив – це нічого вже не значить?”

– Ось тільки на нього ти збирав 4 місяці

– І що? Неважливо скільки збирав, я мужик в цьому будинку, я приймаю рішення! І взагалі, чого я тебе питаю? Піду і оформлю завтра!

– Іди іди. І речі свої прихопи

Валя вирішила показати чоловікові яке жити на свою власну зарплату і в той же вечір вигнала його зі своєї квартири. Тепер він сидить у мами і пише їй звідти смски. А Валя нарешті змогла виділити собі гроші щоб зустрітися з подругою в кафе, як раніше. Думає як далі, розлучатися, чи ні.