Я більше 10 років прожила одна. Але раптом зустріла чоловіка своєї мрії, все було ідеально, поки він не переїхав до мене. І я зрозуміла, що таке подружнє життя, але я не збираюсь після роботи готувати і прибирати. Краще вже бути самотньою до кінця життя, ніж так жити

З недавніх пір вирішила, що заміж більше не вийду. Пропозицій руки і серця вистачає, але ось душа у мене не лежить.

У моїх друзів в сім’ях заведено, що дружина цілий день працює, а ввечері повинна ще зайти в магазин за продуктами. Весь вечір стоїть біля плити і готує вечерю на всю сім’ю. З ранку прокидається свіжа і красива, як ні в чому не бувало.

Я не можу жити в такому ритмі. Для мене це дуже складно. Взагалі я все роблю не поспішаючи, розмірено і швидко втомлююся. Повісь на мене роботу, сім’ю і домашні клопоти, я впаду в той же день.

Я зустрічаюся з чоловіком. Начебто хороший хлопець. Возить відпочивати щоліта, подарунки дарує, квіти не тільки у свята. Спільні плани зі мною будує.

У кожного з нас своя територія. Зазвичай жінки прагнуть швидше переїхати до чоловіка, а я от навпаки не хочу цього робити. Мені комфортніше на моїй території.

Тут у мене є особистий простір. Тим більше своя квартира завжди додає впевненості.

Одного разу чоловік провів у мене ніч і з тих пір мало-помалу став приносити свої речі до мене. Сказав, що жити без мене не може і хоче бачити постійно.

Я жила одна більше 10 років, а це пристойний термін. Я звикла до свого побуту і не хочу в ньому нічого змінювати. Але ці зміни відбулися самі собою. Чоловік зайняв половину моєї шафи. При чому я йому не виділяла полиць, він сам їх собі виділив. У ванній тепер купа його приладдя.

Ми обидвоє зайняті на роботі. Я керую великим відділом, тому часто можу прийти додому о дев’ятій, а то і в десять вечора. Якщо раніше я приходила і вечеряла чаєм з бутербродами, то зараз справи йдуть інакше. Мені потрібно готувати повноцінну вечерю після важкого трудового дня.

Не встигла я переступити поріг квартири, як мій чоловік починає закидати питаннями, що на вечерю.

Я з останніх сил стаю біля плити. В душі обурююся і подумки матюкаюся, але готую їжу. Після вечері ще потрібно помити посуд. А сил уже ніяких не залишилося.

У чоловіка весь вечір рот не закривається, а мені хочеться тиші і помовчати. Його дурні питання просто дратують. Наприклад, він нарешті з’ясував чому у мене вода не настільки гаряча. Вибач, дорогенький, але мені це не цікаво. Але я змушена слухати півгодинний монолог про проблеми води, коли мені хочеться завалитися спати.

Нарешті я добралася до ліжка, але у мого чоловіка сон не в одному оці. Він ходить по квартирі і розмірковує про велике. Доводиться мені лягати спати пізно, а прокидатися рано.

Це дуже шкідливо і позначається на моєму зовнішньому вигляді. У мене на обличчі з’явилася набряклість, мішки під очима. Мені навіть на роботі стали задавати питання “чи все зі мною гаразд. Тому що у мене нездоровий вигляд. ”

Якщо коже1н зустрічний задає мені це питання, то я уявляю як виглядаю в очах інших.

Виходить, що на роботі я працюю і вдома відпочити неможливо. Це ненормальний спосіб життя.

Зате моєму чоловікові все дарма. Він почувається чудово. Щоранку встає як огірочок, душиться і йде кавалером на роботу.

Виходить, що чоловік переїхав до мене, щоб ускладнити мені життя? Але я на це не погоджувалася. Сил моїх більше немає, хоча живу я в такому темпі всього тиждень.

Тепер у мене напрошується питання: “А яке ж заміжнє життя?” Я ж просто з ніг впаду. Такий ритм життя мені не під силу. Не можу я на роботі орати, прибирати, прати, прасувати і готувати одночасно.

Коли я живу одна, у мене ідеальна чистота в квартирі і харчуюся я тільки домашньою їжею. Але я не впевнена. Одна справа бути на самоті, а інше нести відповідальність за інших людей.

Мені хочеться прийти з роботи і не слухати різні вигадки, а просто відпочити. Мені хочеться в тиші насолодитися чашкою чаю. Може я занадто розпещена? Або просто не люблю цього чоловіка?

Досить з мене чоловічої компанії і спільного проживання. Сьогодні скажу чоловікові, щоб повертався до себе додому. Мені ще рано заміж і не готова я до цього. На відстані спілкуватися якось краще.