Коханка, думала, що позбувшись від дружини, заживе багато. Але, залишилася, ні з чим
Поліна дівчина забезпечена. Після загибелі мами і бабусі, їй у спадок дісталася квартира в хорошому районі і кімната в центрі міста. У квартирі Поліна жила, а кімнату здавала.
Після повторного одруження, тато відкуповувався за свою фізичну відсутність в її житті дорогими подарунками і щомісячною фінансовою допомогою. Декілька разів на тиждень вечорами, вона викладала французьку мову в школі іноземних мов.
В, цілому своїм життям Поліна була задоволена, вона не від кого не залежала, а грошей і вільного часу було достатньо. Але, сім’я, з боку її батька вважала, що Поліна в свої двадцять п’ять років веде занадто вільний спосіб життя. Ні до чого не прагнути, на роботі майже не з’являється. До життя занадто легко ставиться, постійно зі своїми подружками, а про створення сім’ї і не думає.
Коли її молодий чоловік запропонував жити разом, Поліна погодилася. Антон, за характером спокійний і домашній, алкоголь не вживає, не курить. За фахом він програміст, працював дистанційно з дому, дохід у нього був не великий, але Поліну це не бентежило.
Поліні з Антоном було комфортно, вони один одного не напружували. Поліна керувати автомобілем не любила, тому вечорами Антон відвозив і забирав її з роботи, на машині подарованої батьком. І, відносини з батьком у Поліни стали краще. Антону, теж прекрасно себе почував, він жив окремо від батьків. Ніхто його не «штовхав» з приводу роботи.
Разом з Антоном вони прожили близько трьох років. Якось до неї в гості зайшов її колишній однокласник Андрій зі своєю дівчиною Аліною. Андрій познайомився зі своєю дівчиною, коли їздив у село до бабусі. І, з часом він вирішив перевезти її до себе жити в місто.
Аліні відразу сподобалася міське життя, але жив Антон на околиці міста в маленькій однокімнатній квартирі. Тому простора квартира Поліни, з хорошим ремонтом і не далеко від центру, їй відразу сподобалася. Гості засиділися допізна, і Поліна попросила Антона гостей відвезти до будинку.
Через пару днів Аліна зателефонувала і попросила, щоб Антон допоміг їй з комп’ютером. Пізніше, їй треба було забрати з поїзда посилку від батьків. Ще через пару тижнів, Аліна прийшла вся в сльозах, вони посварилися з Андрієм, а йти їй було більше нікуди. Так вона прожила у них тиждень, поки Поліна намагалася помирити її з Андрієм.
Після того Аліна поїхала, у Антона захворіла мама і щоранку він їхав до батьків, повертався тільки ближче до вечора. За словами Антона мамі його ставало все гірше, і він почав у неї брати гроші на дорогі ліки. З батьками Антона, Поліна майже не спілкувалася, тому її навіть радувало, що Антон не кличе її допомагати йому зі своєю мамою.
Коли Антона не було вдома, на порозі з’явилася Аліна. У вічко Поліна побачила, що дівчина дуже схвильована, а в руках у неї валіза. Вона вирішила, що дівчина знову посварилася з Андрієм. І, спокійно відкрила їй двері.
Аліна з порога заявила, що вони з Антоном люблять один одного, а з Поліною Антон через жалість. І, попросила Поліну по хорошому зібрати свої речі і залишити квартиру, щоб не заважати чужому щастю.
Відійшовши від шоку, Поліна, пішовши в спальню, дістала валізи і почала збирати речі, в той час як Аліна її квапила, тому, що хотіла ще встигнути приготувати сюрприз коханому. Сюрприз вийшов відмінний, на порозі квартири, Антона чекали його речі і радісна новина, що він стане батьком. І, Аліну чекав сюрприз, що і квартира і машина належить Поліні.
Довелося Аліні разом з Антоном, покинути квартиру Поліни і відправитися в передмістя до його батьків, вже з упакованими речами. Антона влаштовує його життя з батьками, тарілку супу мама завжди подасть, дах над головою завжди є. Тому він як не працював, так і не працює. Зате Аліну відправили працювати, адже вона в цій квартирі по суті ніхто. Йти їй нікуди, а додому соромно повертатися.