Роза Львівна обожнювала свою єдину доньку: квартиру в центрі столиці їй купила, між ними не було ніяких секретів. Але як тільки донька вийшла заміж за чоловіка-тирана – її ніби підмінили. Терпіння жінки лопнуло, коли її зять почав виганяти з квартири, яку вона ж і купила. Тоді Роза Львівна зрозуміла: діяти треба терміново і врятувала доньку та внука

Роза Львівна обожнювала свою єдину доньку: квартиру в центрі столиці їй купила, між ними не було ніяких секретів. Але як тільки донька вийшла заміж за чоловіка-тирана – її ніби підмінили. Терпіння жінки лопнуло, коли її зять почав виганяти з квартири, яку вона ж і купила. Тоді Роза Львівна зрозуміла: діяти треба терміново і врятувала доньку та внука

Роза Львівна ніколи не лізла в чужі справи. Вона порад не давала, не розпитувала, не обговорювала. Але в один момент життя змусило її змінити свою позицію. Про це жінка не шкодує!

Фігура, зовнішність, стиль, зачіска … Роза Львівна завжди виглядала ефектно. Вона сама виховувала дочку Яну, хороші відношення у неї були з спадкоємицею. Мати і дочка секретами ділилися, підтримували один одного і не давали в образу. Незабаром Яна вивчилася, в рідне місто повертатися не захотіла – мама їй квартиру 2-кімнатну купила, щоб дочка свій дах над головою мала.

Дівчина подякувала маму, адже квартира зі свіжим ремонтом в самому центрі столиці – це була її мрія. Потім вона почала зустрічатися з хлопцем, захотіли одружитися – повезла в село з мамою знайомитися.

Потенційний зять Розі Львівні не сподобався. Він був галантним і симпатичним, але жадібним до неподобства. Він і ревнував Яну, і подарунки подружкам не дозволяв купувати, і контролював кожен рух нареченої.

Роза Львівна розуміла, у що вляпалася її кровинка. У неї з чоловіком були ідеальні стосунки, вони довіряли один одному і грошей ніколи не ділили. А тут тільки все починається! Повинна бути якась романтика, а не одні гроші і ревнощі. Дочка була по вуха закохана, мати її не впізнавала.

Почалася підготовка до весілля. Щоб не витрачатися на сукні, наречений наполіг на тому, щоб Яна виходила заміж в сукні його сестри. Ресторан вони теж не замовляли – на дачі планували стіл накрити. Розі Львівні майбутній зять сказав подарунки не купувати, тільки гроші дарувати. Яна з усім погоджувалася, у неї ніби здорове мислення відключилася, а мати тихо плакала і хитала головою.

Потім з’явився онук Міша. Зять хотів по-іншому сина назвати, але тут Яна не поступалася. Він перший час його Артемом називав, не визнавав іншого імені. Бабуся подарунків онукові цілу купу накупила і приїхала погостювати до дітей. Зять її почав випроваджувати на ніч, мовляв, нічого у нас місце займати.

За чотири роки Роза Львівна приїжджала провідати внука лише кілька разів. Потім її сільський лікар на обстеження до столиці відправив, вона планувала пожити у дочки. Олексій корчився довго, але вибору у нього не було. Коли жінка зайшла в квартиру, у неї волосся стало дибки – зять економив на всьому. Онук ходив у поношеному одязі, йому не купували солодощі і багато забороняли.

– Яна, чому Міша м’яса зовсім не їсть? Білок важливий для росту. Давай я пельмешек наліплю, – звернулася до дочки Роза Львівна.

– Не треба. Наш син їсть тільки натуральну їжу, я теж вегетаріанкою стала.

– Ви з глузду злетіли? Дитина росте, він повинен харчуватися збалансовано!

– Йому нічого шкідливого не можна, здоровіше буде.

– Він цукерки взагалі пробував?

– Одну Олексій може йому виділити в честь якогось свята.

– А як же садок? Там як харчується? Ще й ходить онук в дірявому одязі … У вас грошей немає? Так пішли в магазин, я йому хоч пару костюмчиків куплю!

– В садок син не ходить. А щодо одягу … Олексій каже, що не треба купувати все нове, Міша швидко зростає.

Роза Львівна хотіла продовжити розмову, але почула кроки зятя. Яна попросила припинити цю тему. У Яни не було косметики, якихось прикрас і модного одягу, це теж матері не подобалося. Теща вирішила на цю тему з Олексієм поговорити, адже вона знала, що її дочка дуже любила вбиратися в молодості:

– А навіщо це їй? Щоб хвостом перед мужиками крутити? Не буду я даремно гроші витрачати! А ви не лізьте в наші справи, занадто багато вас, матуся, всюди. І, до речі, продукти не чіпайте, в інші кімнати не заходьте, а якщо вже у дочки жити вирішили – платіть квартплату! – пробурмотів Олексій.

Роза Львівна і так поводилася скромно, спала на розкладачці і практично нічого не їла. Вона почала плакати після слів зятя, обіцяла відкупити все те, що зволила спробувати. Яна заспокоювала маму, мовляв, такий своєрідний гумор у її чоловіка.

Як кажуть, не було щастя, так нещастя зіграло на руку. Так і в цій ситуації. Роза Львівна захотіла чогось солодкого до кави, онук почув і побіг по коридору.

– Віддай! Бабусі несеш? Артем-Михайле! Сказав, розтисни кулак! Хто тобі дозволив? – почав кричати Олексій на весь будинок.

Яна й слова не видавила з себе. Роза Львівна зібрала свої сили в кулак і пішла до зятя:

– Бачу, дочка, це шапіто тобі очі замело, але мама зараз все вирішить. Вимітайся звідси, Олексій. Набридли мені твої закидони, подивися, до чого дочку мою і внука довів! Ти тут ніхто, квартира – моєї дочки. Ти з мене гроші будеш вимагати і крихти рахувати з’їдені? У тебе син в лахмітті ходить, ти чому в фірмових штанцях на роботу бігаєш? Теж в секонді тарься! – висловилася теща.

Роза Львівна взяла Яну з сином, і вони пішли їсти піцу. Маленький Міша вперше спробував смачну їжу. Дочка не захищала більше чоловіка, не наполягала на здоровій їжі, та й забула про своє вегетаріанство, коли побачила замовлення на столі.

Коли вони повернулися додому, Олексія вдома не було, як і його речей. Щоб не піти з порожніми руками, захопив він з собою нишком ноутбук і телевізор. Але Роза Львівна заспокоїла доньку, мовляв, купимо новий, головне, що від цього тирана позбулися.

Як з’ясувалося, Яна боялася чоловіка, тому і терпіла всі роки приниження, а маму засмучувати не хотіла.

Незабаром стала Роза Львівна з донькою жити, щоб за онуком доглядати. Яна влаштовувала своє особисте життя, гуляла з подружками, фарбувалася і модно одягалася, не цуралася дорогих парфумів – в загальному, життя налагодилося. Виходити заміж донька пообіцяла тільки в тому випадку, якщо мама схвалить її вибір.