«Моїм дітям більше булочки не купуй – краще гроші давай» – заявила багатодітна сусідка
У мене є сусідка на ім’я Тетяна, яка живе зі мною в одному під’їзді, тільки на другому поверсі. Жінка одна виховує шістьох дітей, а зараз носить сьому дитину. І вона, не соромлячись, ходить по всіх сусідах і просить їжу і одяг для дітей. У неї це вже увійшло в звичку.
Мені дуже шкода дітей, тому я періодично купую їм хліб і різні булочки. Сусіди теж намагаються підтримати цю сім’ю. Але у нас немає можливості на постійній основі забезпечувати цю сім’ю всім необхідним, адже у нас є і свої діти, яких потрібно забезпечувати. А багатіїв серед мешканців, на жаль, немає.
А недавно Тетяна підійшла до мене з проханням не годувати її дітей булочками, а краще давати їй грошима. Її нахабство загнала мене в ступор, і я їй відповіла, щоб вона не чекала від мене більше ніякої допомоги.
Її реакція була, м’яко кажучи, несподіваною. Вона закричала на мене на весь наш двір, звинувачуючи в тому, що мої діти одягаються краще, ніж її, але ж вони нічим не гірші.
Ще вона приводила аргументи з приводу того, що не може піти працювати, і у неї немає сильного чоловічого плеча. Звинувачувала мене в тому, що я не їй відмовляюся допомагати, а її дітям! На що я їй відповіла, що вона, як мама, повинна сама дбати про своїх дітей, а не чекати допомоги зі сторони.
Після цього інциденту я перестала допомагати Тетяні.
Нещодавно, повертаючись, додому, зустріла сусідку, Галину Семенівну, яка живе з Тетяною на одному сходовому майданчику. Вона мимоволі стала свідком нашої з Танею сварки. Жінка мені повідала історію життя багатодітної мами.
Виявляється, раніше вона була зовсім іншою людиною. У неї був чоловік, від якого вона народила свою першу дитину. І жили вони благополучно. Але в якийсь момент, Тетяна почала зраджувати чоловікові, а той не став терпіти приниження і пішов з сім’ї.
А вона продовжувала міняти чоловіків, як рукавички, народжуючи по дитині від кожного з них. Якось Галина Семенівна запропонувала їй влаштуватися на роботу, а дітей віддати їй під нагляд. На що Тетяна відповіла, що їй немає потреби працювати, так як держава виплачує їй на кожну дитину гідну суму, плюс до цього, ще й сусіди допомагають.
Вона вже зовсім сором втратила, вимагаючи від сусідів допомоги, якщо вони самі цього не роблять. Хоча державних грошей їй цілком вистачає. У підсумку, Галина Семенівна, теж перестала допомагати Тетяні.
По дорозі я думала про людське нахабство. Чому, деякі люди вважають, що інші їм чимось зобов’язані? А через рік Тетяна переїхала в село. Їй перейшов у спадок будинок від далекого родича. Після її від’їзду всі полегшено видихнули.