До мене підійшов дідусь і попросив пару гривень на проїзд. Я дала йому 100, а потім побачила його в магазині

До мене підійшов дідусь і попросив пару гривень на проїзд. Я дала йому 100, а потім побачила його в магазині

З ранку я вирушила в магазин за продуктами, щоб приготувати сніданок. По дорозі мені зустрівся дідусь. виглядав він охайно і виробляв позитивне враження.

Літній чоловік наблизився до мене і розповів свою історію. Він сказав, що втратив гроші на проїзд і не може дістатися до свого будинку, до того ж, розрядився телефон і донька не знає, де він. А наше селище знаходиться в горах і їхати до найближчого міста дві години.

Його розповідь мені розчулила, тому що дідусь виявився в складній ситуації, був нещасний і викликав співчуття. Я навіть подумати не могла, що він звичайний жебрак.

На проїзд він попросив всього пару гривень, але я дала йому 100, на всякий пожежний. Дідусь взяв гроші тремтячими руками і подякував від усього серця. Після цього він пішов до дороги. А я пішла далі в магазин.

Коли я вже зайняла чергу на касу, то несподівано помітила знайомого мені дідуся, який заходив в магазин. Він мене теж побачив і пішов за товаром. Я була приголомшена.

Тоді я вирішила запитати про цього старенького у касира. Вона мені відповіла, що живе він один і кожен день приходить за чвepткoю. Касир не могла зрозуміти тоді, звідки у нього гроші на це. Тоді я вирішила затриматися і побачила, як він на касу поклав кілька пляшок.

Після цього я задумалася на тим, кому ж я раніше допомагала на вулиці? Багатьом допомога ніяка не потрібна, просто наживаються на довірливих людях. Я не стверджую, що не потрібно допомагати зовсім, але краще сходити в дитячий будинок або перевести гроші в притулок. Я тепер так і роблю.

За матеріалами

You cannot copy content of this page