Почула мелодію дзвінка мобільника невістки і заплакала… Не хочу тепер ніколи її бачити, а особливо її чоловіка – мого рідного сина…

Почула мелодію дзвінка мобільника невістки і заплакала… Не хочу тепер ніколи її бачити, а особливо її чоловіка – мого рідного сина…

– Я до невістки, Жанни, ставилася завжди з усією душею! – розповідає пятидесятисемилітня Ольга Федорівна. – З дитиною їм допомагала багато – у Жанни проблеми після пологів були, вона в лікарні лежала, син працював і бігав до неї, а я з новонародженим малюком сиділа. Впоралася! Тепер ось квартиру обіцяла їм віддати …

– Ух ти! Хороша допомога молодим …

– Ага. Жанна другим завагітніла несподівано, а у мене ж двушка під здачу. Мешканці з’їжджають через пару тижнів, я говорю, ремонтуйте, заїжджайте і живіть, раз така справа, не буду я орендарів інших шукати! Не мотатися ж вам по знімних квартирах з двома такими малюками … Квартира хороша, район відмінний, думаю, хай живуть, поки невістка з декрету вийде і на ноги не встане, там видно буде …

… Першому онукові Ольги Федорівни скоро виповниться два роки, а через чотири місяці у сина і його дружини повинна народитися друга дитина.

Чесно кажучи, молодята спочатку сумнівалися в тому, чи варто залишати вагітність, оскільки зараз навіть житла свого не мають, живуть на зйомній квартирі. Але Ольга Федорівна сказала твердо: якщо вже так вийшло, треба народжувати!

І квартиру запропонувала. Це стало вагомим аргументом «за».

– Взагалі-то Жанна, звичайно, людина непроста! – зітхає Ольга Федорівна. – Зарозуміла, категорична, запальна. Час від часу щось та викине в мою сторону. Поки я допомагаю – все добре, але тільки трохи не по ній – відразу я ворог. Але я намагалася бути мудрішою.

Не звертала уваги, не чула, не бачила, не помічала якихось речей, щось спускала на гальмах. І ось думаю – дарма! Треба було відразу ставити на місце … Може, до такого б не дійшло …

Пару тижнів тому у Ольги Федорівни був день народження, збиралися гості – кілька подруг, заїхали привітати і син з дружиною і з дитиною. Ольга Федорівна запекла м’ясо, купила тортик, накрила стіл, посиділи відмінно.

Молодята стали збиратися додому – дитину, мовляв, треба укладати. Ольга Федорівна передала їм кабачки, кілька банок варення, огірки з дачі. Син з сумками пішов до машини, Жанна залишилася одягати дитину. Одяглися, зібралися виходити, і тут Жанна кинулася – немає телефону.

Тільки що був, лежав поруч на столі, коли чай пили. Може, малюк кудись засунув?

– Почекай! Я зараз тобі подзвоню! – взяла свій мобільник Ольга Федорівна.

– Ой! Та ні, не треба! Зараз Олег прийде, зателефонує! – раптом стала лепетати Жанна. – Так я зараз сама так пошукаю, десь він тут, навіщо дзвонити …

Але Ольга Федорівна вже набрала номер … і мало не впустила мобільник, коли раптом почула з-під диванних подушок мерзенний гавкіт собачки.

– Ти уявляєш? Чуть не плаче Ольга Федорівна. – Це у неї на мій дзвінок такий звук стоїть – собачий гавкіт. Та не просто гавкіт, а, знаєш, тонкий такий, противний, ну, як буває мерзенні маленькі шавки гавкають … Подруги мої сидять, всі це чують, всім незручно. Ну що, схопила вона свій телефон через подушки, взяла дитину, вийшла з квартири – а у мене сльози з очей.

Ось чим я таке заслужила? Дівчата мої мене втішати давай … А мені тільки гірше. Думаю – і ж син це знав теж, сто раз я дзвонила їй, коли він поруч був. Напевно чув цей гавкіт. Хіхікали разом, напевно …

Ольга Федорівна серйозно ображена на молодих.

– На наступний день дзвонить мені синуля, як ні в чому не бувало! – розповідає вона. – Матеріали для ремонту квартири якісь купив. Запитує, можна відразу заведу туди, на лоджію поставлю. А я йому кажу – знаєш що, дорогий син, а я передумала. Спасибі скажи своїй дружині. Вона тобі розповіла, що сталося під кінець свята? Ні? А ти її спитай …

… Син мучить тепер Ольгу Федорівну дзвінками, але замість вибачень мати чує одні докори.

– Ми, каже, сподівалися на тебе, а ти! Ми матеріали для ремонту купили! Ми господареві сказали, що з’їжджати будемо! Ти сама обіцяла, так не робиться … Ти хоч розумієш, в яке становище ти нас ставиш зараз?

Жанна ж взагалі мовчить, як в рот води набрала.

Ольга Федорівна все розуміє, але після того, що сталося йти назустріч не хоче абсолютно.

Образилася через дурниці? Ну сказала б невістці й синові пару ласкавих. Але навіщо так підставляти-то? Це дійсно не жарти, син з дитиною і вагітною дружиною, а також купою непотрібних будматеріалів, через якийсь час виявиться на вулиці.

Зрештою, вони і дитину-то народжувати зважилися, понадіявшись на те, що буде квартира. А тепер що?

А може, Ольга Федорівна й права, треба ставити знахабнілих діток на місце?