Я так втомилася від свого «чудового» сімейного життя, що вирішила піти від чоловіка після 10 років шлюбу

Мій чоловік відмінно влаштувався. Він ходить на роботу і все. Потім він приходить додому і дивиться телевізор або сидить за комп’ютером. А я ходжу на роботу, займаюся всіма домашніми клопотами, ще й вчу уроки з дітьми. Мені дуже важко. Мій чоловік робить вигляд, що він не помічає того, як я втомлююся.

Може бути, звичайно, я і сама в цьому винна. Відразу, як тільки ми одружилися, я намагалася все робити сама. Ось мій чоловік і звик до цього за десять років нашого шлюбу. А тепер у мене почалися проблеми зі здоров’ям, і все зробити я просто не встигаю фізично. Коли я прошу мені допомогти моєму чоловікові, то він починає сердитися.

Раніше чоловік тільки зрідка ходив з дітьми гуляти в парк і дитячий майданчик. Більше він нічим ніколи не займався. Навіть жодного разу з дітьми уроки не вчив.

Щоб нормально заробляти, я дуже багато працювала.

Останнім часом я ловлю себе на тому, що я постійно прошу чоловіка про допомогу. А він каже, що втомлюється після роботи і лягає відпочивати. А я, що не втомлююся? Адже я теж працюю. А після роботи мені треба ще їсти приготувати і всі уроки з дітьми вивчити.

Два тижні тому у мене ще й мама сильно захворіла. Після роботи я їду до неї. А потім тільки їду додому. Скрізь треба поприбирати, їсти приготувати.

Втомлююся дуже сильно, ледве тримаюся на ногах. А чоловік робить вигляд, що все нормально, що все гаразд. Я утримую будинок, а він спокійно сидить за комп’ютером і грає в комп’ютерні ігри.

Йому все одно, що діти не вивчили уроки. Йому навіть на думку не спадає на думку поприбирати або хоча б почистити картоплю.

Два дні тому я переїхала жити до матері. Просто немає сил вже жити на два будинки.

Чоловік останнім часом дуже мало заробляє, а я як і раніше працюю дуже багато. Адже мені треба годувати сім’ю. Мені дуже прикро, що чоловік не помічає як мені важко.

Не знаю навіть, чи повернуся я до чоловіка. Напевно, до тих пір, поки він не зрозуміє, що мені треба допомагати, що я не залізна, не повернуся. Він забув про те, що я жінка, забув про те, що мені треба відпочивати. Може бути, він просто розлюбив мене?

Не знаю, що буде далі. Поживемо, побачимо. Але тягнути в поодинці все я більше просто не можу.