Як брат мого чоловіка вигнав свою матір з квартири, а ми з чоловіком її поселили в себе

Як брат мого чоловіка вигнав свою матір з квартири, а ми з чоловіком її поселили в себе

Якось раз мій чоловік прийшов додому і сказав, що тепер його мама буде жити з нами. Виявляється, старший син її виписав з квартири і квартиру продав. Обіцяв прописати в новій квартирі, але не прописав. Звісно, мій чоловік не міг залишити жити свою матір на вулиці. Їй йти не було куди. Коли чоловік поїхав я сіла на диван і почала обмірковувати те, як ми будемо тепер жити разом.

Моя свекруха – Катерина Семенівна, ще сім років тому поділила все майно між своїми синами. Старший син отримав квартиру, а мій чоловік, з яким ми тільки одружилися тоді, отримав в якості спадщини невеликий старий будинок і ділянку землі.

– У вас ще все життя попереду! Будинок цей зруйнуєте і побудуєте на цій землі будинок своєї мрії. Сад посадите. І буде у вас чудово житло і місце для відпочинку.

А потім старший брат мого чоловіка одружився. Вони продали маленьку квартиру дружини, продали квартиру свекрухи і купили більшу трикімнатну квартиру. Обіцяли, що одна кімната в квартирі буде для свекрухи. Але обдурили її. Вигнали Катерину Семенівну на вулицю.

Я виглянула у вікно. Ми вже стільки встигли зробити за ці роки, але ще так багато і не встигли зробити. Я випила кави, і вирішення проблеми саме якось прийшло мені в голову.

Свекруху я зустріла з посмішкою.

– Проходьте, Катерина Семенівна. Будемо вечеряти, і пити чай з оладками. Я як раз їх тільки смажити закінчила, – сказала я свекрусі.

– Я придумала, де ми поселимо твою маму, щоб нам всім було добре! – радісно заявила я.

– І де ж? – здивовано запитав Денис.

– А ми з тобою почали будувати баню і не закінчили. Тільки фундамент зробили, каналізацію підвели і водопровід зробили. А давайте ми замість лазні там побудуємо невеликий затишний будиночок для твоєї мами. У неї буде свій будинок, а у нас – свій! – сказала я.

– Але він же дуже маленький буде!

– Нічого подібного! Якщо все добре обміркувати, то все вийде – буде чудова затишна квартира, тільки у вигляді будиночка.

– А мені дуже подобається ця ідея! У мене є невеликі заощадження. А ще я і пенсію свою віддавати на будівництво буду! – радісно повідомила свекруха.

Чоловік, побачив радісний блиск в очах своєї мами і погодився.

Спільна справа нас дуже зблизила. Будиночок ми змогли побудувати менше ніж за три місяці. Будинок вийшов невеликий, але дуже затишний. Свекруха була дуже задоволена і дуже рада тому, що у неї тепер є своє власне житло.

Минуло два роки. Я народила сина. Вже збираюся виходити з декрету на роботу. Катерина Семенівна з радістю погодилася сидіти зі своїм онуком в своєму будинку.

Я дуже рада, що тоді прийняла таке мудре рішення: тепер мені не треба думати про няню або дитячий садок для своєї дитини.

Ми з чоловіком просто відводимо дитину до бабусі, яка живе в п’ятнадцяти метрах від нас і все. Їдемо, куди нам треба.

Я дуже рада, що так все вийшло. Я знайшла вирішення проблеми, яке влаштувало всіх і принесло мені особисто дуже багато користі.

За матеріалами