Навіть в 60 років жінку назвали безсовісною, а вона просто хотіла трохи пожити для себе самої

Навіть в 60 років жінку назвали безсовісною, а вона просто хотіла трохи пожити для себе самої

Ось так зберешся трохи зайнятися собою, і раптом тебе звинувачують у відсутності совісті.

Історія ця трапилася з жінкою 60-и років, яка втомилася від похмурого вигляду за вікном, від вічного безпросвітного дня бабака. Вона розуміла, що від життя залишається все менше, тому вирішила хоч трохи порадувати себе. В її житті вже не було людей, яким потрібний постійний нагляд, всі борги були роздані.

Вона здала свою трикімнатну квартиру, і вільних грошей плюсом до пенсії цілком вистачало на скромний спосіб життя в подорожах. Вона встигла пожити біля моря, потім задумалась про Турецький берег. А там і до Болгарії недалеко зовсім.

Ганні Віталіївні всі радили провести старість на півночі Кіпру. Туди багато, хто їде, жити там спокійно і приємно. Ціни теж цілком демократичні, вистачить і на витрати, і житло зняти.

Правда, зять немов з ланцюга зірвався:

– Які ще подорожі в 60 років! Будете роз’їжджати, ганьбитися тільки і нас ганьбити, сидіть вдома, в телевізорі все можна подивитися.

Сваха, мати зятя, встала за нього горою:

– Такий вік, а ви все про себе думаєте, Ганна Віталіївна! Діти повинні бути на першому місці, у онуків свої інтереси є, а ви подорожувати надумали, що за дурість на старості років!

І тепер сват зятя накручує, мовляв і дочка така ж в маму, на старості років збереться мотатися по світу.

– Навіщо чоловік і господарство? Буде на пляжі йогу виробляти, чого ще не вистачало!

Аліса поки що не рветься йогою займатися, вона скоріше зі свекрухою згодна. Мама могла б їм допомогти з кредитом, а вона бач зібралася для себе жити. А машину дорогу взяли, кредит багато забирає. А часи важкі.

Свекруха Алісина її зі свого боку гризе: живуть у неї, а мати рідна кому-попало здає квартиру.

Ганна Віталіївна ж обурена, що все на неї накинулися. У дітей вона вклала все: і молодість, і життя, і накопичене майно довелося продати – так їм грошима віддати. У неї тільки квартира ця, і на ту вже планів розписали. А чому їй трохи собою не зайнятися, поки ще хоч якісь сили є життю порадіти? Невже потрібно все до краплі витягнути?

Можна подумати, раз скоро кінець життя, значить, прямо зараз припиняти жити? Діти дорослі, давно пора самим батьків підтримувати, але ні.

Раділи б, що мати самостійна, не стоїть на руках тягарем. Але Аліса заявляє:

Ми планували, що мама в селі буде жити, на старій дачі, а ми в її квартирі. А вона придумала – подорожувати. Ще й особисте життя може влаштувати, позорище …

А чому б матері і не влаштувати особисте життя? Тому що дочка за безсовісного чоловіка заміж вийшла?