Підліток Андрій, йому 17 років, ненавидів стару матір, соромився її, поки не дізнався всю правду
17-річний Андрій майже кожен день лаявся зі своєю мамою. Підліток зовсім відбився від рук: до самого ранку він гуляв зі своїми друзями, а приходячи додому голосно обурювався і кричав на матір, яка намагалася його напоумити.
З початком перехідного віку хлопець почав соромитися своєї літньої матері перед своїми друзями: адже у них молоді батьки, а їй вже 60 років, саме час онуків няньчити.
Коли Андрій ходив у садок все думали, що його приходить забирати бабуся, але потім звикли.
Під час сварок Андрій постійно дорікав матері в тому, що вона народила його в такому пізньому віці, та ще й без чоловіка.
Одного разу рано вранці хлопець на пару хвилин забіг додому за речами, щоб далі піти тусуватися з друзями. Але на його подив квартира була порожня. «Напевно, мати вийшла в магазин», подумав хлопець.
Раптово пролунав стук у двері. На Андрія з порога кинувся розлючений сусід. Він називав його егоїстом, бездушним і сказав, що це його вина, що мати виявилася з інфарктом в лікарні.
Сусід відкрив Андрію таємницю про те, як багато років тому мама підібрала його на вулиці, брудного, голодного, в лахмітті.
Справжні батьки кинули його, дворічного малюка, напризволяще, і тоді милосердна жінка вирішила забрати його собі. Мешканці будинку спільно писали позитивну характеристику і зверталися до органів опіки, щоб вони дали дозвіл на усиновлення. І тепер після всього, що прийомна мати для нього зробила, він так до неї ставиться.
Сусід сказав, що за таке йому не завадило б набити морду, але дурнів не можна бити.
Як тільки сусід пішов, хлопець сів на табуретку, обхопив голову руками і розплакався. Яким же він був дурнем, скільки болю завдав людині, яка хотіла йому тільки добра.
Андрій кулею помчав до лікарні і мало не на колінах благав медсестру пустити його до мами.
Мати дуже зраділа поверненню свого блудного сина і обняла його. Андрій попросив у неї вибачення і зрозумів, що батьків треба любити і цінувати поки вони живі.