Свекрусі запропонували покинути застілля. Це був день народження чоловіка
Ювілей чоловіка чекали задовго, готувалися заздалегідь. Продумали меню, закупили м’яса і всього іншого в найнадійніших і перевірених місцях. Підготовка йшла з розмахом.
Шашлику планували з запасом, гості на нього і з’їжджалися. Більше такого ніде не спробувати.
Найбільше метушилася свекруха, їй хотілося гульнути в ресторані. Тільки ось у самого подружжя коштів на розкішну гулянку не вистачало, а скромно поводитися Тамара Федорівна не вміла.
Та ще й донька захворіла. Поки я металася по лікарях, мене підміняв колега. Відпрацюю потім, звичайно, але ми завжди один одного виручали, тим і тримаємося, що працюємо спокійно, без страху “а раптом що”. Надійне плече поруч, добрий колектив – майже родина.
Чоловік вирішив, поки дочка хворіє, святу не бувати. Не хотів він розважатися, поки дочка буде в вікно дивитися. Загалом, свято перенесли на тиждень пізніше, а в сам день народження будемо сім’єю тортик їсти. І хіба він не має рації? Обдзвонила всіх гостей, всі погодилися.
А маму чоловік сам набрав, зі мною вона завжди дивно розмовляла. Раніше хоч пристойності дотримувалися, поганий мир, все таке. Але як ми будинок купили, взагалі зненавиділа. Переконує чоловіка, що я чекаю, щоб будинок відсудити, як іпотека виплати.
Трапляються, звичайно, історії і гірше, але я нічим такого відношення не заслужила. Можна і тихіше турбуватися, не сварити нас без кінця. А то хто знає, може і справді до кінця іпотеки її прогноз збудеться?
На щастя, чоловік у мене злегка філософ, а ось з мамою воюємо досі. Разом з ним.
Загалом, суботнім ранком ми планували в піжамах відрізати по шматочку торта і валятися до обіду. Але раптово почали приходити гості, прямо з ранку. І свекруха стала перша, з хитрою посмішкою.
– Синочку, з днем народження! Ось тобі принесла, дивись! Ти такий дорослий! А ось внучці прикупила медку в сотах, їй зараз корисно.
– Мама, ми ж тобі телефонували. Що незрозумілого в проханні не приходити? Дитина вдома хвора, що ти влаштувала?
– Як що? Сюрприз тобі влаштувала, свято. Всіх обдзвонила. Дружина посидить з дитиною в кімнаті, нехай тільки не виходить, щоб не заразити нікого. А ми відсвяткуємо, скоро і торт привезуть, я замовила.
Я не стала коментувати, пішла до доньки. Їй потрібніше, і ліки треба дати, і заспокоїти. А вони тут як хочуть тепер …
Чоловік увійшов через півгодини, засмучений сказав:
– Довелося маму з дому вигнати. І гостей відправляти. Всіх, хто після мого дзвінка погодився “влаштувати сюрприз”. Образилися, не знаю, що тепер робити.
– Що? Вибачатися два роки тепер, що ще … Краще б ти з нею за стіл сів. Дзвони швидше, нехай назад йде, я зараз стіл організую!
– Чоловік пручався, не хотів їй дзвонити. Переконував: якщо дати слабину, ще й не таке буде викидати.
А ввечері від неї ж і отримала “подарунок”: невістка зіпсувала свято. В смс-ці так і написала, спасибі, мовляв, за найогидніший день в році, що я провела з єдиним синочком …