За маму було настільки ніяково, що дружина ніколи не бачила свекруху: чоловік приховував її роками

Дружина знову за своє. Ось добре ж все, що їй не йметься? Так ні:

– Послухай, давай купимо квитки і поїдемо до твоєї мами? Ну що вона там одна? Ну що значить, далеко? До Туреччини тобі недалеко, а до мами за тисячу кілометрів – далеко ??? Давай хоч на літаку полетимо, хоча б на вихідні …

– Ні, не треба. Ми ж не спілкуємося, вона цього не чекає. Дзвонив в тому місяці, все нормально. Якщо щось трапиться – повідомить …

Дружина зітхала, ну що за дурниці … обурювалася: на весіллі свекрухи не було, друзі фату знімали! Потрібно ж познайомитися колись …

Але чоловік упирався: навіщо? Даремно гроші витрачати. Мама не поїде. І ми не поїдемо. Дорого, мовляв. Далеко. І взагалі, інших справ у тебе немає?

Ні! – скипала дружина. Це ж мати твоя, май повагу! Таке відчуття, ти ховаєш щось. Ви в сварці? Вона сидить? Або в психлікарні?

Ну що ти несеш, – вибухав він. – Не встигли розписатися, ти вже собі таке дозволяєш … До весілля ти не діставала мене, знайомитися не рвалася.

До весілля вона мені офіційно чужою людиною була, а зараз родичка. Це твоя сім’я і моя тепер теж. Ми взагалі за традиціями в одному будинку жити повинні. Я для тебе досить хороша, щоб взяти в дружини і довірити прання тpyciв, але з мамою познайомитися я не варта?

Чоловік вилаявся, сказав, добре.

Ось тобі мої секрети, дорога, як з ними жити будеш?

Я тільки виглядаю багатим і успішним, але насправді я з села. Жили з батьками, як все. Ні про що не мріяли. Батько спився з молодості. Як звичайний сільський aлкaш зaмepз взимку. Але і мати змучити встиг. Бив, вона прощала. По бабам – вона прощала … Не йдуть в селі від чоловіків.

Я скаженів, вимагав: розлучися, мамо, з ним!

Вона продовжувала жити в скандалах. Я її любив так … І ненавидів. Нехай в селі всі п’ють, батько відрізнявся особливо. Всі про нього говорили. Я звідти звалив при першій нагоді, вчитися почав, бізнеси різні пробувати, один ось вистрілив. У село навіть в гості не хочу, всі мене там переконували, мовляв, в батька пішов, схожий. І зіп’єшся так само.

– Але не спився ж.

– Ні, – відповів чоловік. – Жодного разу не пив, навіть на випускному з однокласниками.

Він зварив собі кави, продовжив розповідати.

Як мати залишилася одна і запила теж. Та так, що до свідомості її не пробитися. Неосвічена, вона ні до чого не прагне. Ось і не їду туди. Нічого не зробити.

– Ну хоч подзвони їй, жива же! Хоч якась радість, сина почути. Розкажеш, що одружився, може, онуків захоче?

Онуків мати не захотіла. Вона нічого вже не хотіла.

Трубку взяла сусідка, сказала: похорон післязавтра. Ще встигнете прилетіти, як раз вихідні …