Моїй свекрусі 40 років, але в нашому житті її ніби не існує

Моїй свекрусі 40 років, але в нашому житті її ніби не існує

Моя свекруха народила першу дитину в 18 років. Зараз їй 40 років, досить молода жінка, все життя ще попереду, як кажуть. Друга дитина з’явилася в родині всього через рік після первістка.

Так, мама мого чоловіка дуже рано вийшла заміж. Зі своїм майбутнім чоловіком вони почали зустрічатися ще в школі. Він терпляче чекав, коли вона закінчить школу, а вона його – з армії. Як тільки їй виповнилося 18 років, закохані зіграли весілля.

І це був правильний вибір з обох сторін.

Вони були щасливі разом. Молода дружина довго не сиділа в декреті. Вона закінчила бухгалтерські курси і влаштувалася в магазин у відділ бухгалтерії. А з часом отримала диплом і про вищу освіту. Сьогодні вона працює на керівній посаді.

Коли старшому синові було 10 років, чоловік зaгинyв в aвapiї. І вона не почала ганятися за чоловіками, а займалася вихованням своїх дітей самостійно.

Трохи хочу розповісти про методи її виховання. З раннього віку свекруха прищеплювала своїм дітям почуття відповідальності, вміння відповідати за свої вчинки. Сини завжди знали, що мама має намір їх фінансово утримувати тільки до досягнення ними повноліття. Далі вони повинні будуть самі себе забезпечувати.

Для того, щоб з дітей виросли гідні і освічені люди, свекруха вклала багато сил. Хлопчики займалися з репетиторами, щоб збільшити шанси вступу на безкоштовну форму навчання. Мама не збиралася оплачувати їх подальшу освіту.

Тому брати з великою відповідальністю поставилися до вибору своєї майбутньої професії.

Я стала дружиною старшого сина. Ми одружилися, будучи ще студентами. Свекруха покрила витрати на весілля і подарувала нам путівку у весільну подорож. На цьому її допомога закінчилася. За її мірками, ми досить дорослі, щоб забезпечувати свою сім’ю самим.

Після цього ми довго нічого про неї не чули. Так, вона не лізе зі своїми моралями в наше життя, але і не пропонує допомогу.

Така поведінка свекрухи спочатку мене радувала, але потім змусила серйозно задуматися. У моїй родині все по-іншому. Вона нам іноді телефонує і на цьому її інтерес до нашої сім’ї закінчується. Свекруха ніколи не вказує, але і не прагне допомогти. З одного боку добре, а з іншого – дивно.

Молодший брат чоловіка живе поки з матір’ю, він ще студент. Мама грошей йому не дає, він сам заробляє на свої потреби. Добре, що живе вдома, а не в орендованій квартирі. Мама не перестає йому нагадувати, що він уже дорослий, а значить повинен бути повністю самостійним.

А недавно у нас в родині сталося поповнення, на світ з’явилася донечка.

Свекруха щиро пораділа за нас, привезла величезну кількість підгузників, пелюшок, подарувала хороший подарунок і знову пропала.

Наскільки ми в курсі, вона познайомилася з чоловіком, і у них закрутився роман.

Зараз у неї друга молодість. Зі своїм кавалером вона їздить на велосипедах в похід в іншу область, відвідують басейн, катаються на лижах.

Один раз попросили її посидіти з дитиною, але вона відмовила, посилаючись на те, що ми батьки і повинні справлятися самі зі своїми проблемами. А якось попросили допомогти з оплатою за оренду житла. Але вона знову нам відмовила.

Цього разу вона привела в приклад себе. Якщо вона свого часу впоралася самостійно, значить і ми повинні. А якщо вона, раптом, заскучить по пелюшкам, то народить собі ще одну дитину і буде нею займатися.

Як нам бути? Я зараз перебуваю у декретній відпустці і не можу працювати. Чоловікові дуже важко забезпечувати сім’ю поодинці.

Мої батьки не багаті люди, допомагають в міру своїх можливостей. Так, і чому вони повинні нас тягнути, поки свекруха відпочиває.

Її рідкісні подарунки не можна назвати допомогою. Вона лише одного разу погодилася посидіти з онукою, коли мене поклали в лікарню.

Ось така у мене свекруха – її більше немає, ніж є.

За матеріалами