Дружині потрібно було загриміти в лікарняну палату, щоб її почали цінувати
Так вже вийшло, що в лікарню вона потрапила позапланово. Знати не знала, що у неї негаразди зі здоров’ям, хіба що втомлювалася сильніше звичайного. І ось розболівся живіт, та все сильніше і сильніше. Зрозуміла: терпіти не зможе, сама до лікарні не доїде.
І зателефонувала в Швидку. Фельдшер підтвердив: треба їхати розбиратися. Чоловік навіть не розумів, що йому робити.
Поїхав для чогось в лікарню разом зі швидкою, але особливо це не допомагало. Посидів в коридорі, поки не повідомили: відвезли в операційну пацієнтку. Не чекайте. Поїдьте додому, виспіться. І телефонуйте до ранку.
Вдома чекала тиша. Незвична.
Ні тихих кроків, ні кавового аромату. Речі як покидали в поспіху, так і лежать, викинувши себе на огляд. Інтимна вийшла картина, не для чужих очей.
Чашка дружини, чай в ній холодний вже. Дратувала його ця чашка. І дружина дратувала давно. Сварилися.
Чоловікові не подобалося бажання коханої колись жінки витрачати гроші на дрібниці.
Полуницю ось вчора принесла, на дворі січень. Тільки що пережили всі свята, в кишенях вітер свистить. А тут таку суму за кілька ягід відвалити! Це ж можна кілограм м’яса купити відмінного. Ягоди в сім разів дорожче м’яса, світ збожеволів!
І туш для вій. Ну який ще Діор? Всі сусідки і співробітниці по каталогам замовляють.
Борщ на плиті, не встигла прибрати. І навіщо відразу на три дні варила? А тепер одному скільки його їсти? Викидати доведеться.
У комп’ютері спливала контекстна реклама. Море, звичайно. Курорти.
Дружина хотіла відпочити, але ж це примха! Пора було міняти квартиру на побільше, та й машина вже не нова. Батьки не молодіють, потрібно допомагати.
А тут на море зібралася …
Все себе уявляє успішною: то он туш дорожезна, то у ванній розляжеться, що не зайти. Ось і сварилися.
Зате зараз хоч сам в цій ванні лежи, ніхто не покличе банку відкрити або сміття винести.
Ліжко – хоч справа спи, хоч по діагоналі. Ковдру не стягне. Курити вдома не заборонить.
Можна друзів покликати з пивом – ніхто слова не скаже. Футбол не перемкне. Ютуб з політикою – будь ласка.
Нехай би перемикала футбол, думав чоловік, стискав в руках її піжаму. Нехай би у ванній лежала – і не було б цієї дзвінкої тиші.
Ну що вона, та полуниця, чого кричав? Кілограм м’яса? Ну і що?
Вже на м’ясо-то з картоплею завжди вистачало. І машина не така вже стара. А раптом вона і літа з полуницею не дочекається?
Він заснув прямо обличчям на її піжамі, забувши роздягтися і вимкнути світло.
Підскочив о п’ятій ранку, подзвонив в лікарню. Дізнався: жити буде. Все добре. Вже все добре.
Вранці він рвонув до лікарні, потім пригальмував на виході. Зібрав їй все потрібне, і туш теж поклав. А потім заїхав в супермаркет і накупив полуниці цієї дорогої, цілий пакет. Полуниці, і малини ще, і лохини. Смак дитинства, вітаміни. Їй, напевно, треба, може, відчувала?
Його навіть пропустили в палату, правда, ягоду дружині ще не можна було.
Зате сусідкам можна. І всі наминали ягідки, хвалили: як з чоловіком пощастило. А він дивився на її ненафарбовані вії, думав: випишуть, і відразу на море …