Синку, забери мене звідси – плакала в трубку мама
– Саша, синку, забери мене звідси – плакала в трубку мама – Сил моїх терпіти більше немає – Син стурбовано запитав:
– Що трапилося, мам? Знову Вітька загуляв? Я ж його рік тому на лікування відправляв, там ще запевнили мене клятвено, що півтора року протримається
– Мама схлипнула:
– Він там з Оленкою зустрівся. Додому її привіз, всі чин по – чину. Каже, одружуся, мам. Ну я і пораділа за них. Ще й подумала, сама стара вже стала, а так господиня молода буде. Вони, Сашенька, два місяці трималися, я натішитися не могла. Вітя баньку зібрався перебрати. Вже і дрова купили. Розібрав він стару, а потім у Олени день народження. Ну і понеслося у них …
Спочатку начебто тихі були. Вип’ють, та спати лягають. А потім все гірше, так гірше, лаятися стали. Я в кімнатці своєї спираючись і сиджу. Знаєш же, який Вітя гарячим буває? Оленка верещить, він кричить, а я вуха долоньками закрию і не дихаю.
Потім до Лєни син приїхав, дорослий вже, років двадцять напевно. Стали вони втрьох гульбанити. Так цей синочок її, став всяких дівчат в будинок водити. Одного разу в кімнату мою заходить і каже, йди бабка погуляй у дворі годину. А на вулиці дощ ллє, як з відра. Я йому, ти навіщо, синку, мене стару в такий кошмар гониш? А він мені, тобі все одно недовго залишилося…
Я до Віті, а вони з Оленкою хропуть, роти роззявили. До ночі я в сараї, де корова наша була, просиділа – скаржилася мама.
– А зараз зовсім край настав – продовжувала вона – Синок то Олени одружитися надумав. А дружину до нас привести хоче. Вітя поки в здоровому глузді був, вигнати хотів, так вони разом з Оленкою його пом’яли гарненько.
Зіпхнув нас усіх в одну кімнатку і лякає. Мовляв, підете до дільничного, зле буде. Сьогодні я хитрістю з дому втекла, сказала, що за пенсією піду, раніше. А сама городами, та до Маші сусідки. З її телефону і дзвоню. Приїдь, Сашенька, за мною, заради Бога. А то зaгинy я в цьому не зрозумій що –
Саша поклав трубку і задумався. З роботи його так просто не відпустять, це факт. Доведеться звільнятися. Шкода звичайно, адже скільки років роботі віддав. Як після армії сюди приїхав, так і мотається по всіх родовищах.
Але маму ще більше жалко. Адже, крім брата, одна вона у нього залишилася. Правда був він одружений коли то, але з дружною не пощастило. Він на роботу, вона з іншим. Довго не вірив, поки на власні очі не побачив. Розійшлися швидко, дітей не було. Вона відразу заміж вискочила, благо мужиків повно. А він так і не зміг перемогти в собі недовіру до жінок. Так і холостяком став.
На роботі звичайно на диби. Як так, відмінний фахівець і йде. Хотіли змусити відпрацьовувати, але Саша пояснив начальству стан справ і назавтра вже їхав на вокзал. Нехитрі пожитки вмістилися в одній валізі і рюкзаку. Хоча з добром було не густо, зате серце гріла неквола сума на картках.
Зайшовши в купе, він побачив що там вже сидять дві жінки і чоловік. Чоловік представився Єгором і з ходу запропонував відзначити від’їзд. Щоб рейки змастити, сказав він. Саша цю справу не любив, ну він міг компанію підтримати, але в розумних межах. А цей Єгор судячи з усього цією справою явно зловживав.
Саша віджартувався, що начебто зарано ще, на годиннику день тільки починається. Сусід образився і заліз на свою полицю.
Жінки були похмурими, особливо та що старша. Поки слухала Сашовий діалог з сусідом, він зауважив на її обличчі гидливість. Це його зачепило. Він що схожий на гультяїв? Але вирішив, що реагувати не буде, нехай думає що хоче.
До вечора він все таки погодився сходити з Єгором в вагон – ресторан. Їсти хотілося жахливо, адже в дорогу поспіхом він і не взяв нічого. Щільно поїв, а сусід також щільно випив. Ледве його до купе допер.
Жінка обурилася, коли вони ввалився в своє купе
– Господи, та як же ці випиваки замучили. Думала, хоч в поїзді відпочину спокійно, аж ні і тут не пощастило – бурчала вона.
Саша злий від того, що сусіда майже на собі волок, огризнувся
– Не пощастило твоєму чоловікові з дружиною. Якби у мене така була, давно втік
Вона подивилася на нього ображено, а потім вискочила з купе.
– Навіщо ви так? – сказала жінка, та що молодша – У неї чоловіка два місяці тому, на машині збив один такий любитель випити. Вона просто терпіти не може нетверезих людей.
Саші стало соромно і він вийшов з купе. Жінка стояла біля вікна з доріжками на обличчі від недавніх сліз. Він незграбно вибачився, вона кивнула. Потім розговорилися і виявилося, що батьки її живуть в сусідньому селі, в десяти кілометрах від його села. Здивувалися такому збігу, посміялися і пішли спати на свої місця.
Приїхав він додому до мами і з порога побачив таку картину:
Вітька з бабою своєю, лаються. Як побачили Сашу, замовкли.
– Ого, брат, приїхав. Давай грошей в магазин зганяю, треба ж твій приїзд відзначити – сказав Вітька.
– Де мама? – запитав Саша і пішов оглядати будинок. У маминій кімнаті, він побачив, як якийсь хлопець хропе на її ліжку. Він недовго думаючи, схопив його за комір і скинув на підлогу
– Щоб через хвилин духу твого тут не було – процідив він. Той спросоння закивав і вибіг з дому зі словами:
– Мамo, розберися!
Маму він знайшов у Маші, сусідки. Обійняв її і став заспокоювати.
– Ми, мамj, з тобою будинок купимо, де захочеш. У селі або місті. А твоєю халупою нехай Вітька користується. Йому все одно діватися не куди. А ми з тобою заживемо удвох, як королі.
Мама крізь сльози кивала. Від радості, що нарешті то її захисник за і розраду в старості, назовсім приїхав.
У високому добротному будинку з усіма зручностями, живе Саша і дві його жінки. Мама і попутниця з поїзда, Світлана. Вони одружилися півроку тому і несподівано для всіх, невістка завагітніла в свої тридцять дев’ять. А несподівано бо, їй все життя безпліддя ставили.
А мама навіть помолодшала, як ніяк перший онук з’явитися. А Вітька так і не просихає. Часто до Саші в гості навідується і тихенько просить грошей у мами. Саша знає, що мама дає, але не лається. Адже мама їх обох любить. І допомагає напевно тому що, хто слабший, в того і сумніше.