Соромно перед мамою за поведінку дружини. Якщо б не діти, розлучився давно би вже

Соромно перед мамою за поведінку дружини. Якщо б не діти, розлучився давно би вже

Два роки тому, коли моя дівчина сказала, що вагітна, ми не роздумуючи вирішили одружитися. Навіть було де жити – мама пропонувала нам вільну кімнату, але майбутня дружина відмовилася під приводом, що не хоче підлаштовуватися під свекруху, і краще знімати своє.

Мама продала свою двушку і купила дві однокімнатні квартири, одну з яких віддала нам, навіть ремонт там зробила на останні заощадження. Після народження сина мама стала головним помічником, завжди намагалася допомогти: сиділа з дитиною, давала гроші, якщо треба було.

А батьки дружини ніяк не брали участь в нашому житті. Подумали, мабуть, що раз старша дочка вже одружена, то можна всі сили кинути на молодшу. Сестра дружини вчилася на той момент на першому курсі.

Тесть якось сказав мені, що раз я єдиний син, то мої батьки і повинні доглядати за мною і моєю родиною, мовляв в старості я буду їй допомагати. Можливо, вони і мають рацію, але ось слухати це все одно було неприємно.

У дружини до моєї матері споживацьке ставлення. Коли вона приходить, Оля вважає, що вона неодмінно повинна принести продукти і залишити грошей на додачу. Раз вже у нас дитина маленька. Мені дуже соромно кожен раз, адже вона і так для нас багато робить.

Мамина подруга років десять як живе за кордоном і весь час кличе її до себе побачитися. Але по-різних причинах не виходило. Зараз же мама працює на двох роботах і змогла відкласти собі трохи на життя. Все-таки на одну пенсію прожити складно. А пару місяців назад подруга знову запросила її в гості, навіть запропонувала квитки їй сплатити, аби побачитися.

Коли Оля про це дізналася, обурилася шалено. Як так? Вона вирішила витратити гроші на поїздку, а ми взагалі-то другу дитину чекаємо! Вона їй висловила з цього приводу. Мені довелося пояснювати дружині, що мама і так багато зробила для нас, а ми дорослі люди, врешті-решт, і повинні забезпечувати і піклуватися про себе самостійно.

До слова, другу дитину я не хотів ні в якому разі, так як і на одну-то без маминої допомоги заробити складно, квартира маленька. Але Оля наполягла. Я думаю, їй просто не хочеться виходити на роботу, адже декрет закінчується. І в цей раз вона розраховувала на допомогу і не думала ні про що турбуватися.

Ми сильно посварилися з дружиною, я наполіг щоб мама поїхала до подруги. З моменту її від’їзду Оля зі мною не розмовляє. Якось я навіть почув, що вона говорить синові: тато поганий, він нас не любить.

Ось як з нею далі жити? Якби не діти, давно б розлучився.

За матеріалами