– Май совість: у вас 2 квартири, а у твоєї сестри 3 дітей і знімне житло. Чого ти не поділишся?
Ніколи не розуміла я сестру молодшу. Живе з чоловіком на зйомній квартирі, двох дочок народила, грошей у них толком немає – чоловік сестри один їх тягнув.
Нашій мамі було все одно, що як там внучки живуть, у мами – кішки. Реально, крім кішок нічого її не цікавило. Сестра дзвонила, на їжу дітям в борг просила, а мама не могла дати – коту операцію треба було дорогу робити. І жити до себе дочку молодшу тому і не пускала, думала що діти котів зaмyчaть.
Ми з чоловіком добре живемо, але ні його, ні тим більше моєї, заслуги в цьому немає. Чоловікові від батьків залишилася багата спадщина, яку він з великим завзяттям примножив. Одружені ми вже 6 років, але своїх дітей у нас не було. Хоча дуже хотілося. У чоловіка по цій частині все нормально, це я бракована.
Допомагати сестрі мені чоловік забороняв і забороняє. Хоча, ми могли б виділити їй і племінницям квартиру і не брати з них оренду. Особливої різниці в грошах ми б не помітили. Але чоловік проти. Він вважає, що кожен повинен сам крутитися в житті так, як може. По можливості, грошенят на дітей я підкидала, але більше сестра від мене нічого не отримає, вона дуже мене образила.
Чоловік дуже хотів дитину, останні пару років його прямо клинило на спадкоємця. Справа дійшла до прямих погроз:
– Не буде дитини – знайду іншу. Ту, яка в змозі стати матір’ю.
ЕКО не дало результатів. Варіант з сурогатною матір’ю розглядати було страшно: мало яка попадеться.
Тоді я запропонувала сестрі обмін: вона мені виносить дитину, а ми з чоловіком віддамо їй квартиру. Не на словах віддамо, а напишемо дарчу відразу після вдалого зачаття. Дитина, звісно, повинна бути моєю і чоловіка.
– Ти з глузду з’їхала? Яка з мене сурогатна матір? Я більше в вагітність ні ногою! З мене і моїх двох вистачить! – покрутила пальцем біля скроні сестра.
Я вмовляла, волала до її розуму – 9 місяців мук за квартиру не можна порівняти з 30 роками іпотеки. Сестра стійко стояла на своєму – ні і все тут.
Ну ні, то й ні. На наші відносини її відмова не особливо вплинула – я все так само надавала їй посильну, чи то пак – таємну від чоловіка, допомогу. Ми з чоловіком звернулися в клініку здали аналізи і матеріали, нам знайшли підходящу жінку. Та й в грошах ми заощадили – вартість квартири, яку я пропонувала сестрі, була набагато вищою загальної вартості послуг сурогатної матері і клініки.
Ми були на 4 місяці вагітності, коли я дізналася про те, що сестра теж чекає дитину і збирається народжувати. А як же її запевнення в тому, що більше ніяких дітей? Її цинічність мене дуже образила. Я відчула себе обманутою, і на чергове прохання сестри дати їй грошей, я відповіла відмовою.
Обірвавши всі відносини з лицемірною сестрою, я готувалася до майбутнього материнства: вибирала шпалери в дитячу, ліжечко і коляски, змітала одяг з полиць магазинів для новонароджених. А ось вагітність моєї сестри проходила інакше. Але мене це не хвилювало – я подумки вже була матір’ю і складала колискові для доньки. На мою новонароджену дочку мамі було плювати.
А ось син сестри – єдиний онук, розтопив серце бабусі. Мама все так же проти пустити сім’ю дочки до себе, але вже не проходить повз їх безгрошів’я. У чоловіка сестри з’явилися проблеми з роботою – під час вагітності сестра часто лежала на збереженні, і її чоловік дістав начальство з лікарняними і невиконанням плану. Його звільнили напередодні пологів.
Про кого згадала безгрошова багатодітна сестра? Правильно – про свою старшу сестру з бездонним гаманцем. Вийшло як: мені допомогти, не безкоштовно, вона відмовилася. А сама народила, не думаючи на які гроші вони будуть жити. І раз вона мені не допомогла в скрутну хвилину, чому мене зараз повинні турбувати її труднощі? Вона прекрасно знала, що чекає її в разі народження третьої дитини – ще більші злидні.
А ще й мама, в нападі турботи про єдиного онука, зажадала від мене щоб ми з чоловіком надали родині сестри житло:
– Май совість: у вас 2 квартири, а у сестри 3 дітей і знімне житло. Поділися, а?
Як іграшкою в дитинстві – поділися! Причому, я поділися. Не вона зі мною щастям материнства, а я з нею квартирою!
Може, я й не права, але мені дуже прикро що так вийшло. Сестра мене зрадила своєю вагітністю. Я розумію, що вона не планувала, але ж вона говорила, що ні за які пряники більше не народить! Вона ж мене підманула і я дуже зла на неї. Хоча, дивлячись на дочку, я думаю про напівголодних племінників. Може, я себе накрутила? І сестра ні в чому не винна? Я маю моральне право відмовляти їй у допомозі?