Батьки поїхали на заробітки, а Олю залишили з бабусею. Через 5 років в новорічну ніч в двері подзвонили
Оля без особливого ентузіазму прикрашала ялинку. А ще п’ять років тому вона з нетерпінням чекала Нового року і різдвяних свят. Тоді вони з мамою і татом разом наряджали лісову красуню. Так було щороку. А потім все змінилося.
Увечері родина сідала перед телевізором за новорічним столом. Коли куранти били дванадцять, вони подумки загадували бажання і щиро вітали один одного з Новим роком. А потім поспішали до центральної ялинки, щоб сфотографуватися біля неї. Це було невід’ємним атрибутом свята. Адже всі новорічні фото вони зберігали в окремому фотоальбомі.
Так було і в той Новий рік, який Оля пам’ятає як останній проведений з батьками.
– Оля, ми повинні тобі щось сказати, – нерішуче почала розмову мама.
Десятирічна дівчинка широко відкрила очі і запитливо подивилася на батьків.
– Ми з мамою змушені їхати в Італію на заробітки, – першим порушив мовчанку батько. – У нас було скорочення на роботі. Ми вже місяць шукаємо тут роботу, але все марно. А ти ростеш. Скоро закінчиш школу, поступиш до університету …
– Не треба їхати! – зі сльозами просила дівчинка.
Але батьки через два тижні поїхали, залишивши дочку на виховання бабусі Наді.
Час йшов…
Бабуся розповідала онучці про маму і тата: як вони познайомилися, одружилися, як з нетерпінням чекали народження дочки і як сильно її люблять.
– Якби вони мене любили, то ніколи б не залишили, – плакала дівчинка.
– Не гнівайся на них. Їм в тій далекій Італії теж несолодко. Ти ж бачиш, як часто вони тобі дзвонять і пишуть листи. Що поробиш, такі часи настали: на батьківщині важко з роботою. Але вони обов’язково повернуться до тебе, – запевняла бабуся.
А Оля після цих слів завжди відповідала:
– Скоріше б.
Оля вже стала дев’ятикласницею і все так же очікувала, що мама з татом прийдуть на шкільне подвір’я, а потім вони разом святкуватимуть новий навчальний рік. Але батьки просто подзвонили …
– Потерпи ще трохи. Ми теж дуже сильно сумуємо за тобою, – сказала мама.
Минали дні. Наближався Новий рік. П’ятий з тих пір, як поїхали батьки. Бабуся бачила, що Оля сильно сумує за родиною:
– Онученьку, не можна готуватися до Нового року і до Різдва з таким сумним виразом обличчя, як у тебе.
Розставивши на столі страви, баба Надя і Оля в черговий раз стали переглядати по телевізору концерти. Скоро почнеться новорічне привітання президента. Раптом у двері подзвонили.
– Мама, тато! Ви приїхали? – радості Олі не було меж.
– Ми більше ніколи не поїдемо. Відкриємо тут невеликий бізнес.
– Роздягайтесь швидше і проходьте, а то пропустите Новий рік, – крикнула з кімнати бабуся Надя.