Соромно було перед мамою – віддала дитину в іншу сім’ю

Соромно було перед мамою – віддала дитину в іншу сім’ю

Мені здавалося, що глобальні життєві негаразди відбуваються тільки в неблагополучних сім’ях. І ніколи не могла собі уявити, що щось жахливе може статися і в нашій сім’ї. Найчастіше здається, що все погане десь там, але не з нами.

Моя історія трапилася в далекому 2002 році. Мама поїхала до Німеччини влаштовувати своє особисте життя. Я була студенткою. Вона залишила мені двокімнатну квартиру. Так я залишилася зовсім одна у великому місті. Маму видно мучила совість і щомісяця вона надсилала мені пристойну суму грошей на карту. Також подарувала мені стільниковий телефон. Для того, щоб ми дзвонили одне одному в будь-який час дня і ночі.

Навчалася я добре. При цьому були дні, коли я пропускала заняття в інституті після безсонної ночі. Я любила нічне клубне життя, нові знайомства. Контролю у мене не було, тому деякі пари я прогулювала. Життя було яскравим, красивим і безтурботним.

Так промчав рік. До кінця навчання у мене було всього пару місяців. Мама хотіла, щоб я переїхала до неї в Німеччину. Мені ж абсолютно не хотілося їхати. Мені й так було добре. Правда добре було недовго. Мене стало нудити, я відчувала слабкість вранці. І пішла до лікаря. Мені сказали здати аналізи. У лікаря була підозра на вагітність. Я злякалась. В голові пронеслися думки – тільки не зараз.

Моя вагітність, на жаль, підтвердилася. Вже був другий місяць. І я не могла точно сказати: хто батько моєї дитини. У мене було три кандидата на роль батька. Рішення народжувати чи ні я брала дуже довго. І поки думала, залишалося тільки народжувати.

Я дуже не хотіла говорити своїй матері про дитину, незважаючи на те, що вона була далеко.

Народилася дівчинка. Я дивилася на неї і не знала, хто ж її батько. Завдяки грошам своєї мами я найняла няню. А ось сказати їй про народження внучки я не змогла. Мені чомусь було дуже соромно і ніяково.

Я дізналася групу крові дівчинки. І сподівалася, що по групі крові зможу визначити хто ж батько. Але група крові виявилася така ж, як і у мене.

Мама весь час хотіла приїхати до мене і говорила мені про це. На моє щастя, весь час заважали якісь обставини.

Няня говорила про те, що з дитиною потрібно виходити на прогулянку. При цьому я не хотіла, щоб мене побачили сусіди з коляскою. Мені було ніяково. Я не хотіла нікому нічого пояснювати. Я домовилася з нянею за великі гроші. Вона забрала дівчинку до себе додому.

Промчав рік. Я приїжджала до малятка щотижня. Я зрозуміла і знайшла хто її батько. Скоро няня прихворіла і сказала, що не може більше сидіти з дитиною. До себе дівчинку я не могла забрати. Я боялася, щоб сусіди не розповіли мамі про дитину. Я зібрала речі і відвезла її до батька. Адресу дізналася. Під приводом того, що він забув у мене куртку, а я хочу йому її віддати – я поїхала до нього додому.

Двері відкрила мама хлопця. Вона дуже здивувалася новині, що її син – батько. При цьому дівчинку вона взяла на руки і посміхнулася їй. Я запитала дозволу, щоб залишити у них дитину. Вона погодилася. Ми обмінялися телефонами. Моє життя стала колишнім. Дзвонила їм раз у тиждень. У дівчинки було все добре.

Мама прилетіла до мене. Я дуже зраділа. І, звичайно ж, ввечері сталося те, чого я боялася найбільше. Сусіди розповіли мамі, що чули в нашій квартирі плач дитини. Пізніше дитина зникла. Людям було дуже цікаво, що ж сталося?

Мама прибігла в квартиру і почала кричати на мене. Вона питала – де дитина? Що я з нею зробила?

Я їй все розповіла. Ми разом поїхали до дівчинки. Дві бабусі були шалено раді і по черзі тримали внучку. При цьому я з батьком малятка навіть не поговорила. Ось такі ми й батьки.

Вдома мама ридала. Вона в усьому звинувачувала тільки себе. Сказала, що кинула мене, як зозуля. Все прагнула влаштувати своє особисте життя. Вона зовсім ні в чому мене не звинувачувала.

Пізніше все якось налагодилося і заспокоїлося в нашому житті. Як в добрій казці. Я забрала свою дочку додому. До неї приїжджали тато і бабуся. Ми відмінно спілкувалися. Моя мама ще рік висилала нам гроші з Німеччини, щоб у дитини було все. Незабаром і мама повернулася до нас. Сказала, що хоче бути тільки з нами. І у неї є дочка і внучка.

За матеріалами