Після 30 років спільного життя чоловік став як брат. Думала, що це нормально. Але чоловік пішов до іншої жінки
Після 30 років спільного життя чоловік став мені як брат. Я думала, що це нормально. І мені здається, що багато жінок мене теж зараз зрозуміють.
Так як коли живеш так довго з чоловіком, він стає для тебе повністю своїм. Ось ти знаєш його від і до. Розумієш його настрій, знаєш, о скільки він встане і що їстиме. По виразу обличчя розумієш, що в нього на думці.
Коли він поруч біля тебе, то вже давно не приваблює як чоловік. Ти ставишся до нього, як до брата. Мабуть у багатьох було таке?
Я жила з думкою про те, що просто буду доживати з чоловіком свої роки. Ось живемо і добре. Якісь справи разом плануємо. Дітям по чуть-чуть допомагаємо. Одружуємо їх, онуків чекаємо. І життя йде своєю чергою.
Але, виявляється, що ось та точка, коли я почала відчувати – «ставлюся до чоловіка, як до брата». Це була точка неповернення. Коли я почала розуміти, що ми з чоловіком просто співмешканці … Ось тоді потрібно було щось міняти, бити паніку або ж розходитися (щоб потім було не так боляче).
Я ж вирішила, що так живуть усі. І що це абсолютно нормально. А мій чоловік мабуть в той момент подумав – потрібно довести самому собі, що я ще чоловік хоч куди. І він довів – пішов від мене, 60-річної до молодої жінки. Їй 40 років. Ми розійшлися.
Ось до чого привело те відчуття, що чоловік – це як брат після 30 років спільного життя.
Це призвело до розлучення.