Мaти кинyлa дитинy, кoли їй бyлo вcьогo 5 poкiв, a бaтькa y неї взaгалi нiкoли нe бyлo
Мати кинула Аллу, коли їй було п’ять років, а батька у неї взагалі ніколи не було. Аллу виростила бабуся, яка нещадно била дівчину навіть за малу провину: порвані колготки, розбиту чашку, замазане плаття.
Але чим більше Аллу лупили, тим задиристою вона ставала. Серед сільської дітвори Алла стала заводієм; вона краще за всіх стріляла з рогатки, легко перепливала річку, як кішка лазила по деревах. Їй вдавалося непомітно нарвати ранеток в сільських садах і пригощати потім дітвору.
Одного разу розпалили багаття за лазнею у сусідів, щоб запекти картоплю; через те, що піднявся вітер вогонь перекинувся на будівлю і лазня згоріла. Винні були всі, але більше всіх перепало Аллі: її поставили на облік в дитячу кімнату міліції.
У шістнадцять років Алла закохалася в свого сусіда 18-річного Мишка – сина агронома. Вона чатувала його біля клубу, на річці, біля воріт власного будинку. Мишкова мати, побачивши Аллу біля будинку, відганяла її величезним прутом і кричала услід:
– Така недолуга нам не потрібна!
Коли Мишко йшов в армію, Алла стояла на пероні і ховалася від його батьків в натовпі. А коли поїзд рушив, бігла за вагоном і кричала:
– Я все одно тебе дочекаюся!
Після школи Алла пішла працювати, тому як бабуся сказала, що не буде її далі навчати на свою пенсію.
Коли Мишко прийшов з армії, Алла в першу ж ніч прокралася і залізла в його кімнату через вікно. Але і тут його мама застукала їх.
Тікати Аллі довелося також через вікно, – Мишкова мати кілька разів ударила дівчину рушником:
– Ах ти безсоромна! Як була недолуга, так і залишилася.
Після цього випадку Мишковий батько влаштував сина до себе на роботу водієм і хлопець постійно був під наглядом. А через два місяці оголосили, що Мишко одружується з красунею Наталею. В день весілля ніхто не бачив Аллу: ще напередодні Мишкова мати попередила, що обіллє її окропом, якщо вона хоч на сто метрів наблизиться до їхнього будинку.
Ще через три місяці Алла вийшла заміж за міського хлопця, точніше сказати просто розписалася з ним. І після цього десять років ніхто її в селі не бачив. Тільки її бабуся отримувала щомісяця невеликий грошовий переказ і полегшено зітхала:
– Жива і добре.
Приїхала Алла в село тільки коли померла її бабуся. Чоловік у Алли загинув, коли вони потрапили в аварію на мотоциклі. У Алли стався викидень і лікарі сказали, що дітей у неї вже не буде.
Поховавши бабусю, Алла вже збиралася повертатися в місто, як раптом побачила дітлахів, які пробігають повз будинок – дівчинку років п’яти і хлопчиська років восьми. Діти бігали в брудній порваній одежі, замурзані, незачесані, – одним словом недоглянуті. Вона вийшла за огорожу, покликала дітлахів і пригостила цукерками.
– Ви чиї будете?
Діти показали в сторону сусідського будинку.
– А тато де?
– Вдома! Тільки він там п’є.
Алла здригнулася, немов торкнулася рукою чогось гарячого.
– А мамка чого змусить вмитися?
– А мами немає, вона поїхала, – сказала дівчинка.
– Вона нас кинула, – насупившись, сказав старший брат.
Алла повела дітлахів в будинок і вмила обох, потім заштопала їм штани і повела до Міші додому. Вона ледве впізнала постарілу Мишкову мати – Ніну Петрівну, яка колись відганяла її батогом і била рушником. Жінка, побачивши Аллу, мало не розплакалася:
– Аллка, як я рада тебе бачити! – стала голосити вона, – а у нас біда яка: Наталя-то кинула родину: і Михайлика, і діток залишила, поїхала за коханцем слідом. Миша цілий рік її шукав, але вона вже трьох мужиків змінила: не наздогнати її. Про дітей і не згадує. Ось і живемо: я овдовіла і Міша один залишився.
І тримаючись за край столу, Ніна Петрівна опустилася перед Аллею на коліна:
– Аллка, прости мене! Я винна!
Алла тут же допомогла піднятися:
– Михайло-то давно п’є? – запитала Аля.
– Та майже півроку. Але роботу не кидає.
– Ну, значить не все так смертельно, – сказала дівчина, немов вирішивши щось про себе.
– Мати, ти чого тут верещиш? – запитав Михайло, увійшовши в будинок.
Побачивши Аллу, він відразу пpoтвeрeзiв і першу хвилину не міг сказати і слова.
Алла взяла відпустку і оселилася на цілий місяць в будинку бабусі. Днями вона пропадала вдома в Міші: прала, прибирала, займалася з дітьми, готувала обіди. І за цей місяць Михайло жодного разу не доторкнувся до чapки. Він навіть розмовляти став тихо, ніби боячись сполохати несподівану гостю в його будинку.
Коли Мишко з величезним букетом квітів, який йому на замовлення привезли з райцентру, йшов до будинку Алли, найближчі їхні сусіди вийшли на вулицю і ворожили, чи погодиться Алла вийти заміж за Михайла.
А коли вони вийшли разом, Михайло, повернувшись до сусідів, немов розуміючи, чого вони від нього чекають, махнув рукою і сказав:
– Вона згодна!