Мені набридло таке життя. Я від плити не відходжу ні на хвилину
Мені набридло таке життя. Я від плити не відходжу ні на хвилину. Я тільки жрачкою і займаюся, іншого слова я підібрати не можу.
Моя сім’я настільки ненажерлива, що мені навіть слів не вистачає описати. Чоловік і діти хочуть їсти постійно, незалежно від часу доби. Вони в їдальні їсти відмовляються, тому що там не смачно.
Їдять вони чимало, треба їм подавати і перше, і друге, і компот з десертом. Каша їх теж не влаштовує, люблять випічку, млинці, різні делікатеси. На перше їм суп з м’ясом подавай, кожен день новий – вчорашній вони їсти не будуть.
На друге запити у них теж не дрібні. М’ясні продукти вимагають, а ось від гарніру можуть відмовитися. На вихідні вимагають чебуреки або пельмені, з якими мені доводиться возитися півдня. На десерт магазинні солодощі не підходять, тому ще і випічка на моїх плечах. Салати майонезні в нашій родині – звична справа. Ну що за обжерливість?
Ніяких напівфабрикатів, все з пилу, з жару. Чоловік працює в нашому районі, тому тричі на день трапезує вдома, буфетна їжа його не приваблює. Я теж працюю, але на їжу мені не вистачає часу, тільки готування. Я вічно втомлена і зла, адже моє самопочуття нікого не цікавить. Мотаюся між роботою і готуванням, набридло мені це все.
Вранці суп варю на обід, посуд мою, підлоги вимиваю – так і життя моя проходить. У спальню коли заходжу, одразу в сон поринаю. Один раз спробувала всім пояснити, що мені важко, що треба або апетити тамувати, або купувати готову продукцію. Рідня образилася, щоки надула і перестала зі мною розмовляти.