Запросила сина з дружиною на день народження: «Тільки приходьте без своєї дитини»

Запросила сина з дружиною на день народження: «Тільки приходьте без своєї дитини»

– Уявляєш, що наша бабуся зробила! – з образою в голосі розповідає тридцятидворічна Василина. – День народження у неї в суботу буде, з одного боку навіть ювілей – шістдесят років. Збирається відзначати, гостей до себе додому кличе. І нам зателефонувала, Сергійко з нею розмовляв.

Приходьте, каже, в суботу, о п’ятій годині, тільки у мене умова: без дитини! Чоловік їй в подиві – мам, та ти що, як ми без дитини, куди ж ми її подінемо-то? Ти ж знаєш, няні у нас немає … Ну, це, відповідає, ваша справа. З вашим Дмитром не посидиш нормально, він невихований …

П’ятирічний Дмитро, син Василини та її чоловіка Сергія, на сьогоднішній день є єдиним онуком Анастасії Михайлівни. Хоча своїх дітей у неї троє: у тридцятитрирічного Сергія є ще старший брат і молодша сестра. Брат недавно розлучився з дружиною, дітей у них не було, Василина знає, що вони з дружиною довго лікувалися, але народити так і не змогли.

Двадцятидев’ятирічна ж молодша сестра Сергія ударними темпами будує кар’єру, заміж не збирається виходити в принципі, і діти, за її ж власними словами, їй не потрібні ні зараз, ні потім. У неї і чоловіка-то немає. «Від цих мужиків одні проблеми!» – з видом експерта заявляє вона.

– Зате кота десь вже підібрала! – зі сміхом розповідає Василина. – Так що вірним курсом йде до мему про сорок кішок і сильну незалежну жінку … Чесно, я таких не розумію. Як можна жити без дітей? Пошкодує ж потім та пізно буде!

Здавалося б, бабуся, Анастасія Михайлівна, в такій ситуації повинна з Дмитрика порошинки здувати. Адже невідомо, чи будуть у неї інші онуки. З таким настроєм дочки і здоров’ям старшого сина – цілком ймовірно, що й ні.

Та й Василина з Сергієм кажуть, що народжувати вони більше не планують. З Дмитром вони сьорбнули по повній. Народився хлопчик трохи передчасно, з букетом неврологічних ускладнень, і весь перший рік Василина лежала з ним по лікарнях з невеликими перервами.

Лікарі пророкували всякі жахи, дитина була дуже неспокійною, не спав, погано їв і набирав вагу. Тільки років до трьох стало поступово все налагоджуватися.

Зараз вже, на щастя, велика частина проблем позаду, але при одній думці про можливість повторення всієї цієї історії з другою дитиною Василину кидає в тремтіння. Колись вона, наївна, мріяла про велику родину, але тепер спустилася з небес на землю і всім каже прямо – нам вистачить і одного сина, надто все це непросто.

Так що не виключено, що Дмитрик залишиться єдиним онуком Анастасії Михайлівни. При цьому вона до нього зовсім не тягнеться, і Василину це, чесно кажучи, бентежить.

– Адже ось у жінки троє дітей! – здивовано розводить вона руками. – Повинна бути, значить поблажливою до дитячих пустощів.

Треба відзначити, що Дмитрик виховується у вільній атмосфері – Василина намагається дитину не лаяти, не засмучувати, а якщо щось забороняє чи вводить якісь правила, пояснює, чому так. У садок він поки не ходить, Василина сидить з ним вдома, багато займається, возить в басейн і до логопеда – продовжує розпочате відразу після пологів лікування.

Дмитрик дуже рухливий, пустотливий, заповзятливий, галасливий, обожнює бути в центрі уваги, як всі діти. І, звичайно, пустує – постійно пробує межі дозволеного, не слухається, перебиває старших. До того ж швидко перезбуждується, і тоді взагалі гаси світло. Ніхто з дорослих не зможе займатися нічим, окрім нього.

Василина вважає, що все це цілком нормально, дитина є дитина. Анастасія Михайлівна ж з нею не згодна.

– Мої діти такими не були! – зітхнувши, каже вона. – Межі знали, по крайній мірі, і в п’ять років вже цілком розуміли, що можна, що не можна. Не можна вимагати, не можна кричати, не можна перебивати старших, не можна перетягувати на себе увагу … його цьому не вчать зовсім!

Якщо йому щось треба, значить, це все, гаси світло, треба все кидати і бігти. Був випадок рік тому, коли вони приїхали в гості і іграшку його забули вдома – так Сергій поїхав додому за іграшкою. Дитина ж плаче! Ну ось що це таке? Я вважаю, не можна так …

За відсутності Василини Анастасія Михайлівна зізнається, що у виховання онука не лізе, поради не дає, але Дмитрика, на жаль, не любить.

Кілька разів її просили посидіти з онуком – вона категорично відмовилася. Весілля було у Василини двоюрідної сестри в минулому році, наприклад, Василина з Сергієм просили відпустити їх на вечір. Але Анастасія Михайлівна не погодилася.

– Синові сказала, що якщо вже зовсім безвихідна ситуація, хтось захворіє або що – ну, тоді привозьте, що ж робити, виручу. Але на весілля – ні. І просто так теж – ні. Він у вас невихований абсолютно, кордонів не знає, сидіть з ним самі …

За матеріалами