Свекруха хоче відзначити день народження сина без чужих: моєї мами, доньки та сестри
Скоро у мого чоловіка Івана невеликий, але ювілей – 35 років. Попередній свій день народження чоловік провів у відрядженні, 2 роки тому – він у лікарні з апендицитом лежав.
3 роки тому ми не відзначали його день народження тому що я лежала в лікарні на збереженні і так далі. Виходило кілька останніх років, що мій чоловік обходився без свята. Вітали, подарунки я йому дарувала, але гостей не збирали.
Давай в цьому році відзначимо? – попросив Ваня, – Хочеться всім разом зібратися, друзів запросити.
Друзів у нас – 2 сімейні пари, є ще моя мама, моя сестра з чоловіком, двоюрідний брат Івана з дружиною, його батьки.
За Івана 4 з половиною роки тому я виходила заміж з донькою від першого шлюбу. Зараз Іринці 11 років. 2 роки з невеликим нашому спільному з Ванею синові.
– Мені її дитина абсолютно не потрібна, – заявила свекруха Світлана Василівна, коли дізналася, що Іван одружується на мені, – вирішив, так вирішив. Але попрошу мені чуже плем’я не нав’язувати.
Свекруха була вільна в своєму праві не приймати чужу для неї дівчинку. У нас в гостях вона не бувала, рідного онука бачила виключно на своїй території: Ваня сам почав до батьків їздити, коли хлопчик трохи підріс.
– А чому твоя дружина не приїжджає? – спробувала запитати Світлана Василівна, – Раз на півроку вшанує свекруха своєю присутністю і все?
– Іринку ні з ким залишити, – пояснював чоловік, – а ти ж бажанням бачити дівчинку не гориш.
– Не горю, – підтвердила мама чоловіка, – це у вас любов, ти її вибрав. А я не вибирала. Ні її, ні її дитину від першого чоловіка. Але вже мама твоєї дружини могла б напружитися і посидіти з рідною онукою, щоб її дочка могла до батьків чоловіка з’їздити?
Я і сама відповідала на це питання свекрухи прямо і чесно, що не вважаю за потрібне зайвий раз обтяжувати свою маму проханнями. Свекрусі Іринку бачити не хочеться? Не питання, дивіться на рідного онука, якого син привезе. Невістка для поклону потрібна? Обійдетеся.
Словом, не в повазі ми були у мами чоловіка. Всі троє: я, тому що з гонором, Іринка, тому що чужа кров і мама моя, бо від неї користі для сім’ї сина – ніякої.
До слова, свекру було взагалі все одно: приїхав онук, чи ні, але і проти дружини він слова не говорив. Місяць тому свекруха примудрилася зламати ногу. Наклали гіпс.
– Одружився ти, сину, невдало, – висловилася, – помирати буду, хто за мною буде ходити? Невістка не відвідала жодного разу.
Свекрусі 58 років, чоловікові її стільки ж. Нога в гіпсі нижче коліна. Продукти свекор купить, поїсти батько Івана теж приготувати в стані. Живуть вони за містом, в своєму будинку.
У чому допомога потрібна? Свекор отримує непогано, свекруха на лікарняному. Але свекруха образилася, а десь тиждень тому вона почала нити, що їй хочеться взяти участь в святкуванні дня народження єдиного сина.
– Не питання, – сказав мамі Іван, – давай організуємо все: привезуть, відвезуть. За столом сидіти зможеш.
Відзначати ми планували в кафе, а потім все ж вирішили, що вдома краще. Тому що в кафе зараз дуже дорого. Мені обіцяла з цим допомогти сестра і одна з подруг родини.
– А хто буде? Хто запрошений? – запитала Світлана Василівна.
Чоловік відповів. Свекруха нічого не сказала, але на наступний день зателефонувала синові:
– Я подумала, мені важкувато буде. А давайте у нас твій ювілей відзначимо? Яка різниця де збиратися?
У сестри, у нас, у друзів – машини є. В принципі, було б нормально відзначити день народження у свекрів. В саду є мангал, можна шашликів насмажити. Будинок великий, розмістилися б навіть на нічліг. Але все було не так просто.
– Тільки ось давай своєю сім’єю відзначимо, – висунула умову Світлана Василівна.
До складу «своєї сім’ї» мама чоловіка включила всіх, навіть мене, гордячку (дружина все ж, та й хто готувати-накривати буде), всіх, крім … моєї старшої дочки, моєї сестри і моєї мами.
– Ну хто вони мені? Ніхто, – сказала свекруха.
– Мама, – заперечив Іван, – тобі – ніхто, а мені – сім’я. Так. І Іринка сім’я, і теща, і навіть рідна сестра моєї дружини. Або все разом відзначаємо і ти не влаштовуєш концертів, або святкуємо на нашій території.
Якби був ювілей у свекра або свекрухи – їм би і вирішувати, кого запрошувати. І то, я б швидше за все не змогла поїхати, тим більше з ночівлею, як я залишу неугодну свекрусі дочку? Вона поки що дитина. День народження Івана без Іринки, яка його татом кличе? Без тещі, яка слова поганого зятю не сказала?
– Я до вас не поїду, – заявила Світлана Василівна, – я не горю бажанням бачити твою, так звану сім’ю. Мені спілкування з деякими її представниками не завдасть ніякого задоволення.
– Ну значить так, – погодився Іван, – ми будемо святкувати, а до вас з батьком я заїду окремо. Ні, святкувати будемо день в день. Мій день народження припадає на суботу. Ні, у неділю я за кермо не сяду і не приїду, сама розумієш.
Світлана Василівна була обурена:
-Це мій день! Я народила тебе 35 років тому, я тебе ростила, ночей не спала, а ти відмовляєш мені в праві в цей день бути з тобою поруч?
– Я відмовляю? – обурився вже чоловік, – Я готовий організувати твій приїзд до нас – ти не хочеш, я готовий перенести свято до вас з батьком – ти ставиш неприйнятні умови. Я готовий відзначити з вами окремо, але через тиждень – ти мене звинувачуєш?
Посварилися чоловік і його мама в пух і прах. Мій чоловік тепер – черства людина, байдужий до хворої матері, який проміняв її на «чужих баб».
– Будемо святкувати вдома, – сказав Іван, граючи жовнами, – не буде поруч зі мною батьків в цей день, ну що ж. Значить, не буде.
А мені його шкода. Ну справді, так вимотати нерви власного сина, це нормально? Адже Світлана Василівна постаралася зіпсувати йому день народження сильно заздалегідь.