Хотів врятувати маму від самотності, забрав її до себе – тепер і сам не радий

Хотів врятувати маму від самотності, забрав її до себе – тепер і сам не радий

Мама у мене старенька – народила мене пізно, в 40 років. Після того, як помер батько – вона залишилася одна у великому будинку. Сусіди приїжджають в село тільки влітку, на зиму їдуть в місто. І залишається мама одна, в чотирьох стінах добротного будинку, під завивання студеного вітру. Тут часто вимикають світло, так що і телевізор не подивишся.

Будинок продали, маму забрали. З першого ж дня вона стала наводити в квартирі свої порядки. Цілими днями ходить з ганчіркою і витирає пил, де його зовсім немає. І дружину мою до цього привчає.

Моя Ганнуся стала скаржитися, що свекруха (моя мама) на кожному кроці висловлює своє невдоволення: не так картоплю почистила, не так посуд помила. А своєму чоловікові, тобто мені – неправильно прасує сорочки.

Спочатку я попросив Ганну не звертати уваги на цей старечий маразм, а потім зрозумів: треба щось робити. Мама на кожному кроці за мною бігає: готує страви, які я в дитинстві любив; перевіряє кишені, щоб там завжди був чистий носовичок.

А останній випадок мене остаточно розлютив. Посеред ночі (ми тільки почали займатися любов’ю з моєю дружиною) мама безпардонно вривається в нашу спальню, і просить мене накапати їй крапель від безсоння. Вона, бачте, погано бачить.

Після цього випадку я поставив на спальні амбарний замок, і ми стали закривати свою кімнату від мами
Знаєте, що вона придумала? Привела сусідку, і стала їй скаржитися, що син все тримає під замками, не дає їй їсти, а невістка страшна нечупара – забуває щодня пилюку з меблів витирати. І готувати не вміє. Хоча моя Анечка готує дуже смачно.

Але плітки рознеслися по всьому будинку, і в один день, коли ми сіли обідати, до нас у двері подзвонили незнайомі люди, чоловік п’ять, і представилися, що вони члени комісії у справах людей похилого віку та інвалідів. І до них надійшов сигнал, що ми знущаємося над старенькою мамою. Почувши цю розмову, наша мама втекла з-за столу, і сховалася в своїй кімнаті.

Ми з дружиною запросили членів комісії оглянути умови проживання нашої мами. Скрізь сяяла чистота і порядок, а на столі холонув ароматний обід.

– До речі, а де ж мама, чому вона не з вами за столом?

– Так сиділа тільки що тут – відповів я.

Члени комісії пройшли в її кімнату: мама лежала на ліжку і стогнала. Пояснила, що їй стало погано, а діти навіть не поцікавилися станом її здоров’я.

Я розповів несподіваним гостям ситуацію. Ці люди мене зрозуміли, і запропонували відправити маму в платний санаторій. Тим більше, що старенька є учасником війни. Під приводом необхідності лікування маму можна відправити в цей санаторій, а у вихідні її відвідувати.

Пропозиція була привабливою. Тим більше, гроші від продажу маминого будинку всі до копійки були в цілості й схоронності.

Мама довго впиралася, але в кінці кінців ми її переконали, що здоров’я треба берегти, і відправили маму в санаторій для людей похилого віку та інвалідів.

Те, що було далі – ви не повірите. Наша мама познайомилася зі старим чоловіком за 70 років, і оголосила, що скоро вони переберуться до нас жити.

І я на ходу склав байку, що ми продаємо свою квартиру і їдемо на Північ. А якщо її чоловік зібрався одружитися – то нехай підшукає житло для себе і своєї майбутньої дружини. А він почав мене лаяти матюками. Мовляв, що ти за син такий, що мати додому не пускаєш.

Я пояснив йому, що будинок мій особистий, я що хочу з ним – то і роблю. А гроші, отримані від продажу маминого будинку, я вклав в санаторій на її утримання.

«Наречений» на мене з кулаками – ледве його вгамували співробітники санаторію. Мама в сльози, і мало не зомліла.

Місяць я до неї не ходив, розлючений на себе: і навіщо я її тільки з села перевіз?

Як раптом дзвінок з санаторію: ваша мама померла. Ховати самі будете, чи довірите нашій ритуальній службі? Я збрехав, що дуже зайнятий, і довіряю здійснити обряд ритуальній службі санаторію.

Дружина якраз потрапила в пологовий будинок, у нас народився первісток. Так що на похорон мами я відправився сам. Поховали її за християнськими звичаями. «Нареченого» ні на похоронах, ні на поминальному обіді не було. Кажуть, зробив велику крадіжку у когось зі співробітників санаторію, і його відправили за ґрати.

За матеріалами