Син з дружиною повертаються жити до мене в квартиру, я не хочу щоб вони приїжджали зі сватами
Хочу поділитися з Вами ситуацією, що виникла в нашій родині і попросити поради. Наша сім’я завжди була дуже дружною, любили всіх своїх дітей однаково. Ми з дружиною звичайні трудоголіки, як і більшість жителів нашої країни. Сварок не любимо і тому намагаємося поступатися один одному.
Коли наш син вирішив одружитися, ми противитися не стали. Це його вибір. Побажали їм тільки щастя. Дівчина виявилася з непростої сім’ї, я їх називаю «аристократами», тобто вона нікуди не виходить без манікюру і повноцінного макіяжу.
Я ніколи поганого слова не сказала про свою нову рідню. Та й зустрічалися ми дуже рідко, в основному на великі сімейні свята. А один раз невістка приїжджала до нас на дачу. Її улюбленим заняттям було відпочивати в гамаку і, при цьому, махати перед собою китайським віялом. Мені з нею все одно разом не жити.
Коли в родині сина з’явилися дітки, ми думали, що наші сім’ї об’єднаються, але помилилися. Онуки більше часу проводили в іншої бабусі, так як ми занадто «прості» і можемо якось не так вплинути на дітей.
Я – столяр, а моя дружина все життя пропрацювала на ткацькій фабриці. І різні концерти і виставки ми не мали можливості відвідувати. І це не завадило нам виростити чесних і працьовитих дітей, яких ми дуже любимо, це стосується і онуків.
Ми з дружиною живемо в трикімнатній квартирі. Так, часом буває нудно одним, але діти виросли і вже створили свої сім’ї.
Але, зовсім недавно, приїжджає син додому і просить прийняти його назад, тільки не одного, а зі своєю сім’єю. Дружина спочатку зраділа. Адже у неї з’явиться можливість більше часу проводити з онуками. Але син збирається до нас перевезти не тільки дружину з дітьми, але і другу бабусю. Вони вирішили здавати і її квартиру.
З одного боку, непогане рішення для сім’ї. Але поселити в нашому будинку абсолютно сторонню людину, це вже перебір.
Знімати квартиру їм фінансово важко, так як діти виросли і, відповідно, витрати збільшилися. Доньку вони віддали на танці, а сина – на фехтування. Ми, звичайно, не проти, щоб діти розвивалися, але фінансово ми їм не можемо допомагати.
Дружина, як уявила, що буде кожен день бачитися з іншою бабусею, злягла з серцевим нападом. Ми звикли жити по простому, а нові порядки, типу «пеньюарів» або «міні-собачок» приймати не збираємося.
Син вважає, що проблем у нас не буде. По-перше, ми з травня по жовтень живемо на дачі, по-друге – сваха дуже спокійна жінка, діти з нею ладнають, по-третє – танцювальна студія, в яку ходить внучка, знаходиться недалеко від нашого будинку, по-четверте – друга бабуся буде сама її туди водити.
Я ніяк не можу уявити, як дві господині у віці і різними уявленнями про життя, будуть співіснувати на одній території. У нас в квартирі живе кіт, а у них маленька собачка, яка постійно кричить. Кіт, як і його господарі, флегматики, а собачка дуже активна і за нею потрібен постійний догляд. Вона навіть відвідує перукаря для собак.
Ми не хочемо, щоб через цю ситуації в нашій родині виникали конфлікти. Сім’ю сина, ми, прийняти, готові, але без свахи. Невістка хороша, сина нашого любить, діти завжди під наглядом. Правда, до другої бабусі вони прив’язані більше. Але ми не ображаємося, адже дівчатка завжди до своїх мамам тягнутися.