Я синові життя зіпсувала сама – це вина моя і я це знаю

Я синові життя зіпсувала сама – це вина моя і я це знаю

Хочу вам розповісти історію свого життя, може для вас це буде хорошим уроком, чому не можна лізти в особисте життя своїх дітей.

Я на пенсії кілька років. Онуків, по суті, у мене немає. Вірніше, є двоє, але я їх не бачила в очі, тому що дочка зі мною не спілкується вже рівно 23 роки.

Причина? Мені не сподобався її дурний чоловік і я не хотіла, щоб вона за нього виходила заміж.

Вона все одно вийшла, але на весілля я не пішла і сина не пустила. З тих пір ми не спілкуємося, вона живе в іншому місті, спілкується з моєю подругою, вона ж її хрещена, про мене тільки іноді запитує, але ні разу не виявила бажання відвідати. Сказати чесно, за дочку я можу тільки порадіти, хоча ми і не спілкуємося. Їй зараз 43 роки.

Є син. Він присів на стакан. Я розумію, що винна в цьому сама.

Синові 40. Двічі був одружений офіційно. Тричі мені не подобалися невістки.

Наталя – перша невістка, яка звабила сина ще в інституті. Він був простий, наївний, довірливий. Вона старша на два роки, нахабна, сільська дівчина. Вони тихо зареєструвала шлюб і він привів її в мою квартиру як даність.

Я заперечила. Вони пішли жити на квартиру, потім їм дали гуртожиток і незабаром як молодій сім’ї дали малосімейку.

Скільки я з невістки крові попила, скільки нерви попсувала, нехай Бог мене простить, але діти розлучилися, і син повернувся жити додому.

Через три роки на новій роботі він познайомився зі скромною і симпатичною дівчиною Уляною. Вона була господарська, турботлива, але дуже релігійна.

Про релігійність я дізналася через рік після весілля, коли вона вирішила обвінчатися. Я категорично була проти, так як сама все життя була партійною людиною. Приклавши трохи зусиль і мізків я сина знову розвела.

У 33 роки син знову жив удома, мав два розлучення, хорошу роботу, червоний диплом про вищу освіту.

Одного разу він сказав, що вступає на другу вишку, на заочне відділення. Я була тільки рада.

На другому курсі син познайомив мене з дівчиною. Все добре, але Віка була сирота.

Виходить, що все своє добро, а я пропрацювала багато років на керівній посаді на одному серйозному підприємстві і дечого заробила, я повинна була віддати цій сірій мишці. Але, подумала, що нехай син з нею поживе, молодому організму без жінки складно обходитися.

Коли синові було 38 років я сказала, що йому пора подумати про створення міцної сім’ї і саме час знайти порядну і забезпечену дівчину. Одна така у мене навіть на прикметі є.

Через тиждень син прийшов жити додому. На наступний день він звільнився з роботи, приніс пляшку горілки і пляшку вина, сказав, що починає нове життя … І почав.

Він став пити. Він п’є кожен день. Він стоїть під магазинам з дружками. Він просить грошей у перехожих, він вимагає гроші у мене.

Це моя вина і я це знаю. Син звинувачує мене в своєму житті кожен день. І він має рацію. Це я зі своїми амбіціями стала причиною його сьогодення.

Наталя, перша невістка, вийшла заміж. У неї відмінна сім’я, двоє дітей. Загальні знайомі розповіли.

Уляна, друга невістка, теж заміжня. У неї дитинка, вона працює, співає в церковному хорі. Я іноді бачу її в нашому соборі, вона зі мною спілкується натягнуто. Я розумію її.

Віка, я до неї ходила, прощення просила, умовляла відновити відносини з моїм сином і піти жити до нас, не погодилась. Сказала, що в неї є чоловік і вона скоро виходить заміж.

А я на пенсії, замість того, щоб радіти онукам, читати їм казки і вчити з ними вірші, підстрибую від кожного стуку в двері. Два роки я чую одне і теж: «Мати, приймай своє нещастя! Щастя ти його сама розтоптала! »

Вечорами, коли син спить, а я боюся включити телевізор, щоб не розбудити його, я плачу. Чому? А тому, що нема чого батькам втручатися в життя дітей.

Знайшли вони свою половинку, нехай живуть і радіють. А наша батьківська справа допомогти добрим словом і ділом. Шкода, що багато матерів, як і я, розуміють це з пристойним запізненням.