– У цій кімнаті тепер буду жити я зі своєю новою дружиною! – заявив мені чоловік
Коли я повернулася додому, то вдома мене чекав дуже неприємний сюрприз: усі мої речі мій чоловік виніс із спальні.
– Що відбувається? Ти навіщо мої речі виніс все зі спальні? – запитала я у свого майже колишнього чоловіка.
– А спальня тепер буде моєю кімнатою. Я там зі своєю новою дружиною жити буду! Я вже і замок вставив в двері.
– Ти що, жартуєш? Ми ж з тобою ще навіть не розлучилися!
– Так уже майже розлучилися. Тільки документи залишилося оформити!
Коли я дізналася, що мій Саша хоче зі мною розлучитися, то була просто в шоці. Я ніколи не думала, що у нього є коханка.
– Саша, нам вже по п’ятдесят років. Ми з тобою двох дітей виростили, вивчили, одружили. Онуків дочекалися. Невже для тебе зовсім неважливо все це? А як я з твоєю новою дружиною буду кухню ділити?
– Це не проблема! Готуватимете по черзі!
– Та ти з глузду з’їхав! Схаменися! Що подумають наші діти? Наші рідні? Сусіди?
– А це взагалі не повинно їх хвилювати. Нехай своїми проблемами займаються. А моя Світланка переїде сюди жити прямо завтра. Ти тут приберися сьогодні.
– А чому ти до неї жити не підеш?
– А у неї немає свого житла. І взагалі, це не твоя справа!
Я була все життя улюбленицею свого батька. Нас у батьків було троє: двоє синів і дочка. Мій батько завжди наказував старшим братам піклуватися про мене і берегти мене.
– Я буду завжди охороняти, і захищати тебе, моя дівчинка, – часто говорив мені тато.
А потім тато помер. Це було для мене дуже великим ударом. Я дуже довго не могла з цим змиритися.
Нова дружина мого колишнього чоловіка була молодша за мене і дуже нахабна. До нас вона прийшла тільки з речами, але без посуду.
Без всякого сорому і совісті вона зажадала від мене поділитися з нею посудом. Зі скандалами і сварками ми з нею встановили графік прибирання і інші правила спільного проживання.
У своїй квартирі я відчувала себе чужою і зайвою. Це було жахливо. Після роботи я не хотіла йти додому. Не хотіла бачити чоловіка і його нову дружину.
Я все частіше ходила на кладовище, до батька. Все йому розповідала. Після цього мені ставало легше. Якби батько був живий, то він би обов’язково щось путнє порадив.
Одного разу коли я поверталася з магазину, то потрапила під дощ. Щоб не промокнути і не захворіти, я зайшла в невелику церкву. Я купила свічок, підійшла до ікони Миколи Чудотворця і стала молитися.
Мені здалося, що Святий подивився на мене добрим і ласкавим поглядом. Мені стало легше на душі. З тих пір я часто стала заходила в цю маленьку церкву.
По дорозі додому я часто заходила до своєї подруги в магазин, де вона продавала квіти.
– У тебе тут так красиво, що навіть йти не хочеться! – сказала я Люсі.
– От і добре! Побудь поки що тут замість мене. А я поки збігаю в аптеку за ліками для чоловіка. Цінники на квітах є. Раптом покупець зайде, продаш йому квіти. В цьому нічого складного немає! – сказала Люся і помчала в аптеку.
Буквально хвилин через десять у магазин зайшов чоловік. Коли я його побачила, то просто оніміла від подиву: цей чоловік дуже сильно був схожий на мого батька.
– Мені потрібні шість рожевих гвоздик. Це улюблені квіти моєї дружини. Їй сьогодні виповнилося б 52 роки.
Я продала чоловікові квіти, і він уже збирався йти. Тут повернулася Люся і голосно запитала у чоловіка:
– А як вас звуть?
– Микола. А що?
– Так я просто дуже здивувалася, коли вас побачила. Просто у моєї подруги був батько Микола, і ви дуже на нього схожі.
Я попрощалася з Люсею і вийшла з магазину. Микола чекав мене біля магазину.
– А як вас звуть?
– Мене звати Катя.
Ми розговорилися з Миколою. Він розповів мені про те, що три роки тому він поховав дружину, діти виросли. У них свої сім’ї. Микола дуже самотній. Я теж йому розповіла про своє життя.
– Не хочеться в старості бути абсолютно нікому не потрібною! – сказала я.
– Це доля, що ми з вами зустрілися. Давайте ще якось зустрінемося з вами і поспілкуємося.
Ми домовилися про нову зустріч. Потім була ще одна зустріч, потім ще. А потім Микола мені запропонував стати його дружиною і переїхати жити до нього. Я подумала трохи і погодилася.
За звичкою я як і раніше ходжу в маленьку церкву молитися. У моєму житті три Миколи: Микола Чудотворець, мій батько і мій чоловік.